Це важливо для мене

Субота, 5 Вересня 2015

Читаю.

Донна Тарт. “Щиголь”. Пулітцерівська премія.

Якщо ви любите динамічний сюжет, то ви помилилися адресою – вам не сюди. Якщо ж вам цікаві довгі переживання, терзання, метання самотньої душі – читайте! Тут сповідь зневірилася, сповідь хулігана, сповідь наркомана, сповідь шахрая, сповідь людини-щигля, що сидить на короткій ланцюжку своїх спогадів. Сподобалося-не сподобалося, сказати не можу, чесно. Прочитати коштувало.

Описи антикварної майстерні та магазину гідні пензля голландських художників. Читала і бачила ці коричневі, теракотові, бордові фарби, темні кути і світлі відблиски сонця на старовинних меблів. майстра з інструментами в руках. Свято для душі.

Хоч бруду в книзі теж вистачає.

І ще ось такий, дуже особистий нюанс. Чисто суб’єктивний.

У першій частині книги одна російсько-український герой часто згадує Україну, спогади його дуже негативні, а для мене просто неприємні. Як там: “Нехай вона неправа, але це моя країна?” Я, на щастя, незнайома з такими моментами життя, які пережив герой, але мені, все одно, гірко, що автор бачить нас такими. Так, я не переношу нашу владу, я ненавиджу систему, мене часто коробить від поведінки наших людей, але я люблю свою країну. І для мене вона зовсім інша. Точка.

Василь Шкляр. “Залішенець. Чорній ворон.”

Ні, я не випала з книжкового життя – роман прочитаний давно, але сьогоднішня розмова з чоловіком сколихнув спогади і всі раптом представилося так свіжо, немов щойно прочитала останню сторінку. По радіо в автомобілі чоловік прослухав інтерв’ю з автором з приводу його нової книги “Чорне сонце”. Журналіст по ходу розмови зауважив, що після прочитання роману “Чорний ворон” він, журналіст тобто, став націоналістом. Так і я ж! Я теж! Саме після цього роману в мені прокинувся патріотизм. Якщо до знайомства з книгою в мені ще злегка бродило щось радянсько-піонерське з приводу українського спротиву, то після, картина, раптом, стала абсолютно чіткою, немов автор різкість в мізках навів. І поставив усе на свої місця. І розставив всі крапки над “і”. Яка там, на фіг, революція, яку “ми наш, ми новий світ.”. Звичайна банальна окупація однієї країни іншою, звичайні комуністи-чекісти, силою насаджують свою ідеологію в чужій країні, що роблять “щасливими” людей, які не хочуть такого щастя, а тільки волі на СВОЇЙ землі.

“Те хто ж по-вашому бандит? Той, хто прийшов до нас Із Московщини и среди білого дня грабує кожну хату, чи тієї, кого ві Вигнан з дому и заставил піті до лісу, щоб боронити свой край?”

Comments are closed.