1997 року в рамках промокампанії моєї першої книги «Чому люди вірять у дивні речі» я був у гостях на одному радіошоу. Ведучий запитав мене, чи я вважаю дивними конспірологічні теорії і чи слід ставитися до них скептично. Сам він був упевнений, що більшість із них хибні з двох причин: брак компетенції та витік інформації. Він називав конспірологів бездарними незграбними дурниками, які не вміють тримати язика за зубами. І повторював за Бенджаміном Франкліном, що троє можуть зберігати секрет, тільки якщо двоє з них мертві.
У своїй новій книзі я показую, деякі теорії змови насправді вірні, тому ми можемо відкидати все відразу. Але як відрізнити реальність від вигадки? Які критерії допоможуть розібратися, чи теорія дійсності відповідає, швидше за все, є хибною чи не піддається точному визначенню? Я пропоную подумати про це з позиції теорії виявлення сигналу.
Цей метод спрямований на те, щоб оцінити, являє собою сигнал, або інформація, істину або брехню. Залежно від рішення щодо цього ми можемо скласти матрицю вибору:
| Справжня теорія змови Визначено правильно Правильне влучення | Справжня теорія змови Визначено неправильно Хибнонегативний результат |
| Хибна теорія змови Визначено правильно Правильне заперечення | Хибна теорія змови Визначено неправильно Хибнопозитивний результат |
- Вгорі ліворуч будуть конспірологічні теорії, які ви вважаєте правдивими, і вони справді такими є. Це правильне влучення.
- Вгорі справа – теорії, які ви визначаєте як хибні, хоча насправді вони є істинними. Це промах, або хибно-негативний результат.
- Внизу зліва виявляться теорії, які ви вважаєте хибними, знову потрапляючи в крапку. Це правильне заперечення.
- І нарешті, внизу праворуч залишаться теорії, які ви помилково сприймаєте за справжні. Це хибнопозитивний результат.
Варто мати на увазі, що теорії змов дуже різноманітні, тому немає єдиного набору критеріїв, які допомогли б точно визначити правдивість кожної. Описана матриця – це скоріше евристичний алгоритм, практичне правило, спосіб оцінити правдивість інформації, яка не є надійною, але і не є випадковим здогадом, починаючи з того, що всі конспірологічні теорії потрапляють у певний спектр достовірності.
Нижче наведено список із 10 пунктів, який я називаю набором для виявлення змови. Чим більша конспірологічна теорія відповідає цим критеріям, тим менша ймовірність того, що вона правдива.
1. Стереотипування
Доказом теорії змови може бути схема, утворена «з’єднанням точок» між подіями, які обов’язково пов’язані відносинами причини і слідства. Коли немає жодних інших свідчень на підтримку такого зв’язку, крім заяв про змову, або коли ці свідчення так само добре підходять для пояснення іншої закономірності чи навіть випадковості, конспірологія, швидше за все, не має реальних підстав.
2. Агентичність
Агентам, тобто дійовим особам, які стоять за теорією змови, потрібні надприродні здібності, щоби все провернути. У більшості випадків люди, спецслужби чи корпорації зовсім не такі впливові та сильні, як нам здається. Якщо до змови залучені надпотужні учасники, найчастіше вона далека від правди.
3. Складність
Конспірологічна теорія складається з безлічі компонентів, і для успішної реалізації задуму всі вони повинні з’єднатися у потрібний час та у потрібному порядку. Чим більше задіяно елементів і що точніше терміни, то вища ймовірність, що теорія змови виявиться хибною.
4. Кількість учасників
Що більше людей втягнуто, то менше шансів, що конспірологічна теорія правдива. Змов з великою кількістю учасників, яким доводиться зберігати секрети, зазвичай провалюються.
Люди некомпетентні та емоційні. Вони можуть накосячити, злякатися, змінити думку, почати мучитися докорами совісті. Теорії змови будуються на відношенні до людей як до робіт, які виконують команди. Це дуже далеке від реальності.
5. Грандіозність
Якщо теорія змови включає якісь неймовірні амбіції (захопити владу над нацією, економікою, політичною системою) і тим більше якщо вона націлена на світове панування, то все майже напевно брехня. Чим грандіозніший задум, тим вірогідніше, що він розвалиться з зазначених вище причин: складність і людський фактор.
6. Масштаб
Коли конспірологія розростається і переходить від невеликих подій, які можуть бути правдою, до більших, шанси на те, що вона відповідає реальності, зменшуються. Більшість реальних змов пов’язані з конкретними подіями та цілями, наприклад, інсайдерська торгівля на біржі, ухилення від сплати податків, підтримка союзників в іншій країні і навіть усунення політичних лідерів, але завжди з чітко визначеною метою — захопити владу або припинити тиранію.
7. Значимість
Якщо теорія змови наділяє особливим значенням події, які виглядають невинними і незначними, або приписує їм зловісний зміст, швидше за все, вона хибна. Знову ж таки більшість реальних варіантів вузькоспрямовані та важливі лише для тих, кому вони вигідні, або тих, хто від них постраждає. І вони дуже рідко змінюють світ.
8. Точність
Коли теорія поєднує факти зі спекуляціями, не роблячи між ними відмінностей і не намагаючись визначити ступінь їхньої ймовірності чи збігу з дійсністю, це вказує на те, що перед нами брехня.
Конспірологи сумно відомі тим, що додають жменьку фактів, які піддаються перевірці, до величезної кількості здогадів і припущень, які розмивають реальність і збивають з пантелику оточуючих, змушуючи їх вірити, ніби за теорією стоїть щось більше, ніж є насправді.
9. Параноя
Конспірологи надзвичайно підозріло ставляться до всіх без розбору державних структур та приватних корпорацій. Це означає, що вони не розуміють усіх тонкощів того, як влаштований світ. Так, іноді вони дійсно стежать за нами, але зазвичай це зовсім не так.
Коли ви об’єднуєте всі перелічені вище елементи в конспірологічну теорію, то майже завжди те, що виглядає зловісною змовою, насправді або виявляється випадковістю або має набагато прозаїчніше пояснення.
10. Спростовуваність
Конспірологи зазвичай відмовляються розглядати альтернативні пояснення, відкидаючи будь-які докази, які спростовують їх теорію, і явно шукають лише свідчення, що підтверджують, на підтримку того, що апріорі вважають істиною. Якщо теорію змови не можна спростувати, вона, мабуть, хибна.
До цих 10 критеріїв я додав би ще один — тип держави чи суспільства. У відкритих, прозорих та вільних країнах із ліберальною демократією складніше провернути змову, бо нелегальним та аморальним групам, які намагаються обдурити систему, протистоять різні громадські та політичні інститути. У закритих та авторитарних суспільствах конспірологія, навпаки, може процвітати, а іноді й сама держава стає найнебезпечнішим конспірологом.
