1. Можна виробити стійкість до деяких отрут
Здавалося б, отрути — це те, що вбиває людей, і ніхто в здоровому глузді не буде їх вживати доброю волею. Але ні, деякі індивіди цілеспрямовано приймають подібні речовини, щоб стати несприйнятливими до них.
Ця практика називається мітридатизм – від імені грецького царя Мітрідата VI. Цей малий боявся бути отруєним змовниками і з юності приймав різні отрути, щоби виробити до них толерантність.
Приклад Мітрідата VI наслідували найрізноманітніші короновані особи. Суміші різних отрут у невеликих кількостях приймали Гай Юлій Цезар, Марк Аврелій, Септимій Північ, Альфред Великий, Карл Великий, Генріх VIII та королева Єлизавета I Тюдор.
Деякі із середньовічних препаратів, призначених для «підготовки» організму до отруєння, утримували до 184 токсичних компонентів!
Випадки дозованого споживання отрут відомі й у сучасній історії. Наприклад, Білл Хааст, відомий зоолог і творець великого серпентарію в Майамі, вивчав дія змій на організм людини. Він робив собі ін’єкції різних отрут, а також цілеспрямовано піддав себе укусам кобр та гадюк. Усього його зачепили понад 170 разів.
Білл вніс чималий внесок у медицину, поставляючи зміїну отруту для досліджень та виробництва сироваток для лікування укусів. Ця людина народилася 1910 року і померла 2011-го, трохи не доживши до 101 року.
Що ж, скажете ви, людина справді може стати невразливою для отрути? Почасти, але не для всієї. Метаболічну толерантність можна розвинути лише до деяких біологічно складних типів отрут, на які здатна реагувати імунна система.
А ось до небіологічних токсичних речовин немає. Багато хто з них — важкі метали, плавикова кислота, ціаніди або оксид миш’яку. накопичуються в організмі при регулярному споживанні та повільно вбивають експериментатора.
2. В Індії в давнину існували «отруйні» жінки
У різні часи мітридатизм практикували у всьому світі. Наприклад, в Індії в 300-х роках до нашої ери відбирали красивих дівчат і з ранньої юності тримали їх на особливій дієті зі смертоносних рослин та грибів. Називали їх вишаканням (буквально – «отруйна діва»).
Вважалося, що через отруту всі тілесні рідини цих нещасних стають токсичними. І, якщо надіслати таку професіоналку до свого ворога, щоб вона спокусила його, то після ночі з нею він помре.
Реалістичніше мислячі історики вважалищо вишакання не вбивали чоловіків своїми інтимними виділеннями, а банально пригощали їх отруєним вином.
Вперше «отруйні» жінки згадуються у давньоіндійському трактаті про державне управління «Артхашастра», написаний Чанак’єю, радником та прем’єр-міністром першого імператора держави Маур’єв Чандрагупти (340–293 рр. до н. е.). Ці ассасинки нібито вбили останнього правителя династії Шишунага Калашока.
3. Деякі тварини роблять себе отруйними
Індійці зі своїми вишаканнями намагалися винайти те, що природа придумала вже давно. Деякі тварини, птиці та риби, не вміючи виділяти отруйні речовини від народження, роблять отруйними за допомогою спеціальної дієти.
Наприклад, знаменита риба фугу, печінка якої містить смертельний тетродотоксин, спочатку не токсична. Але вона стає такою, харчуючись отруйними морськими зірками та молюсками. Ті містять у собі бактерії виду Alteromonas, які виділяють токсин у процесі своєї життєдіяльності. Вони приживаються в організмі фугу і виділяють отруту, що захищає її. Якщо ж рибу виростити в акваріумі, отруйною вона не буде.
Але гурмани штучно вирощених особин не їдять – фугу поважають не за смакові якості, а за відчуття ризику.
Інший приклад – різнокольорові жаби-древолази, безліч видів яких мешкають у джунглях південної Америки. Їх отрута містить батрахотоксин, що викликає аритмію серця та параліч дихання. Деякі з цих амфібій отруйні настільки, що навіть простий дотик до них може вбити людину. Токсин проникає в кров через слизову оболонку чи дрібні тріщини на шкірі.
При цьому від природи дереволази не отруйні, але вони поїдають особливих токсичних комах та членистоногих – наприклад, панцирних кліщів. Тому власники тераріумів, які часто тримають дереволазів через їхню гарну зовнішність і здатність видавати довгі тонкі трелі, можуть брати своїх вихованців до рук без побоювання.
І на закуску зовсім дахова інформація: на світі існують отруйні птахи! Наприклад, дроздова мухоловка, вона ж питоху, що живе в лісах Нової Гвінеї та Індонезії. Цей родич горобця поїдає жуків виду Choresine pulchra, чому в його шкірі та пір’ї накопичується все той же батрахотоксин, що і у жаб-древолазів. Через це дотик до птиці може спричинити зупинку серця.
4. Багато отрут можна використовувати з медичною метою
Може здатися, що отруйні речовини однозначно шкідливі, але все залежить від того, як їх використовувати. Наприклад, тетродотоксин тієї ж риби фугу застосовується при створенні потужних препаратів, що анестезують. А меліттин – цитотоксин, що міститься в отруті медоносної бджоли, ефективно знижує реплікацію вірусу імунодефіциту людини
Або, наприклад, білена. Вона містить 34 алкалоїди, у тому числі скополамін, гіосціамін та атропін, які викликають судоми, галюцинації, сплутаність свідомості та порушення зору. Але при цьому з цієї рослини виготовляють безліч препаратів різного призначення. Вони знімають спазми кишечника, сечового міхура і шлунка, мають протиблювотний ефект, знижують вироблення слини (це важливо під час хірургічних операцій), а також лікують деякі види отруєнь.
Белена вирощується фармацевтичними компаніями у величезних обсягах.
Та що там, навіть щура отрута після певної обробки може стати ліками. Одним із найпопулярніших засобів проти гризунів є варфарин – хімічна речовина, що міститься в таких рослинах, як буркун (він же солодка конюшина). На початку 20-х років XX століття на північних територіях США та Канади сталося кілька випадків масового відмінка худоби. Виявилося, що тварини труїлися сіном з буркуну. Коли воно починало псуватися, у ньому виділявся варфарин, що є сильним антикоагулянтом.
У 40-х роках хімік Карл Лінк з лабораторії Університету Вісконсіна створив з цієї речовини потужну отруту для щурів. Він вбивав шкідників, не даючи їх крові згортатися, що викликало сильну внутрішню кровотечу. І той самий варфарин використовується для розрідження крові людей, які страждають на утворення тромбів.
5. Найсильніша у світі отрута також використовується в індустрії краси
Як ви думаєте, де можна знайти найсильнішу з відомих науці органічну отруту? У жалі якогось скорпіона, кліток медузи, іклах змії чи шкірі амфібії? Ні, в банках із соліннями та несвіжою домашньою ковбасою.
Йдеться про ботулотоксин, який поступається лише короткоживучим альфа-випромінюючим радіонуклідам: актинію-225 і астату. Його виробляють Бактерії Clostridium botulinum. Вони живуть повсюди у грунті нашої планети. Але розмножуватися і виробляти смертоносний токсин здатні лише в нейтральному (не кислому) та анаеробному середовищі – тобто в умовах повної відсутності кисню.
Найчастіше ботулотоксин зустрічається в домашніх консервах, що не пройшли належну стерилізацію, і копчених або ферментованих страв з низькою кислотністю або недостатньо просолених.
Саме слово ботулотоксин походить від латинського botulus – “ковбаса”.
Першою в історії цю отруту описав доктор Юстінус Кернер, який розслідував масове отруєння, що відбулося в 1793 році в німецькому селі Вільдбад. Шестеро людей померлипоївши несвіжої домашньої ковбаси. Слідом за цим випадком були інші смерті, так що влада в 1802 році навіть була змушена тимчасово заборонити готувати цей продукт.
У сучасній харчовій промисловості в соління, консерви та копчення, що зберігаються в банках та упаковках без кисню, спеціально додають оцет, лимонну чи молочну кислоту чи лимонний сік — щоб нейтралізувати Clostridium botulinum. Якщо ж знехтувати цією обережністю, наслідки будуть сумними.
При попаданні в організм з їжею ботулотоксин викликає порушення у роботі черепних нервів, скелетної мускулатури та нервових центрів серця. Потім настає параліч дихальної мускулатури та серцевого м’яза, і отруївся помирає від нестачі кисню в тканинах.
У XX столітті з ботулотоксинувиготовляли бойові отруйні речовини, зокрема, аерозоль XR. Вдихання його викликало смерть від задухи протягом наступних трьох діб.
Але при цьому той самий ботулотоксин, відомий під торговою маркою Botox, використовується в естетичній медицині. Мікродози речовини, що вколюються в шкіру обличчя, сприяють її розгладжуванню та усуненню зморшок. Щоправда, якщо ботулотоксин буде введений не в ту групу м’язів, це може призвести до паралічу лицьового нерва. Але краса потребує певних ризиків, чи не так?
До речі, близький родич бактерії Clostridium botulinum під назвою Clostridium tetani виробляє другу за потужністю після ботулотоксину органічну отруту, що викликає правець.
