Від Пушкіна ми знаємо, що казка брехня, та в ній натяк. Спочатку подібні історії як розважали, а й повчали. Причому розраховані вони зовсім на дитячу аудиторію. Казки стали адаптувати для маленьких читачів, за історичними мірками, зовсім недавно. У європейській традиції лише у XVIII столітті почали замислюватися про те, що діти – це не просто недороблені дорослі і до дитини потрібен особливий підхід.
З роками змінювалося ставлення до виховання людей та підхід до їхнього благополуччя. Тому зараз поведінка деяких героїв викликає запитання. Забігаючи наперед: що ж тепер, казки дітям не читати? Чому ж їх можна як і раніше читати, а ще обговорювати з дитиною поведінку персонажа, виділяти правильні і неправильні вчинки, розбирати ситуації, в яких виявляються різні риси, і так далі. Розберемо на кількох прикладах.
1. Лисиця з «Лиси та вовка»
Пам’ятаєте ту шахрай, що спочатку обманом украла рибу у старого, потім змусила вовка відморозити хвіст і каталася на звірі з приказкою «битий небитого щастить»? Лисиця часто постає персонажем, який добивається свого хитрістю. Саме вона з’їдає колобка, краде сир у ворони… Іноді знаходиться той, хто їй протистоїть, наприклад, журавель у «Лисі та журавлі». Але найчастіше хижачка залишається безкарною.
Може здатися, що лисиця (та інші персонажі, які діють хитрістю) гарна. Вона не має сили і влади, але отримує бажане, тому що розумна. Але поведінку лисиці ми зараз назвали б шахрайством. А обманюючи вовка, вона ще й вигоду набувала сумнівної, чистої води булер та аб’юзер.
2. Ємеля з казки «За щучим велінням»
Є легенда про Іллю Муромця, який пролежав на печі 33 роки, а потім пішов трощити різного роду загарбників. Але в нього хоча б була відмовка: вважається, що герой був паралізований, а потім волхви чи інші цілителі вдихнули в нього силу, і він став захищати свою землю від лиходіїв.
У Ємелі доля інша: він лежить на печі, бо казково лінивий. Але потім він зустрічає чарівного помічника — щуку і стає всемогутнім. Герой змушує предмети виконувати побутову роботу за нього. Причому самохідні сани, коли їдуть по дрова, тиснуть багато народу. Коли розлючені громадяни закликають його до порядку, він велить кийку «обламати їм боки». Він руйнує будинок, в якому живе, тому що йому ліньки встати з печі та вийти у двері. Отримує царівну за дружину і престол, бо щука робить його багатим красенем, а цар готовий віддати дочку, аби Ємеля не губив його.
Може здаватися, що всього цього він дякував за природну доброту — щуку він відпустив. Але це сталося після того, як вона пообіцяла виконати його бажання.
Загалом, Ємеля — надзвичайно неприємний тип, в якому складно знайти переваги. І при цьому він отримує все, що забажає. Звучить, звісно, досить життєво. Але використовувати його як рольову модель і захоплюватися ним навряд чи варто.
3. Настінка з «Морозко»
Це міг бути добрий сюжет для трилера. Батько за велінням мачухи відвозить рідну дочку до зимового лісу та кидає у кучугурі. Та зустрічає бородатого літнього незнайомця, який явно знущається, питаючи, чи їй тепло. А вона продовжує брехати, що тепло, завдяки чому заслуговує на його схвалення. Морозко відвозить її у свої хороми, надає будинок, у якому вона якийсь час господарює. А наприкінці дівчина отримує нареченого та багате посаг.
Ця казка дає уявлення, що якщо бути зручною, слухняною та забути про свої потреби та особисті межі, то у фіналі чекає неминучий хепі-енд. Мораль взагалі релігійного штибу: якщо покірно зносити всі тяготи, то якось отримаєш нагороду. Можливо, тільки на тому світі, але надія вмирає якщо не останньою, то разом із тим, хто сподівається.
Що ж, у казці є своя правда. Якщо все життя витрачати на те, щоб виконувати чиїсь накази та відповідати чужим очікуванням, щасливим вдасться бути, тільки якщо в життя раптово увірветься Дід Мороз. Але його, кажуть, немає.
А для дітей така мораль може бути просто небезпечною. Якщо дитині не вчити відстоювати власні межі, вселяти покірність старшим і необхідність бути бездоганно слухняним, вона навряд чи зможе чинити опір, коли якийсь дорослий захоче нашкодити.
До речі, Настенька не самотня. З деякими поправками ми можемо додати сюди майже будь-яку принцесу “в біді”. Рапунцель, Білосніжка, Спляча красуня та інші ім’я їм легіон. Життя в них таке собі, але потім з’явиться прекрасний принц і врятує. Або ні, бо життя не казка. Зате якщо взятися рятувати себе самої, шанси на успіх зростуть.
4. Русалочка з однойменної казки
У цієї підводної принцеси було все, але вона проміняла сім’ю, підводне царство та прекрасний голос на ноги та можливість познайомитися з принцом, якого бачила кілька разів. У версії Disney 1989 все закінчилося весіллям. Але є ще казка Андерсена, яка показує правдивіший розвиток подій.
Там Русалочка зазнає болючого болю від кожного кроку, але багато танцює, бо принцові це подобається. Але він все одно закохується в іншу дівчину. Ті, що його нібито врятували від утоплення, хоча зробила це Русалочка. Він одружується з суперницею, а Русалочка припиняє своє земне існування. У творі є ще релігійний підтекст, але ми його зараз залишимо осторонь.
Багато казок розповідають про жертви заради кохання. Більше того, вони кажуть нам, що якщо як слід намагатися, то рано чи пізно ти помітиш почуття у відповідь. Але стосунки — це завжди ризик, бо ми можемо відповідати лише за свої почуття та вчинки. Інша людина вільна чинити як їй хочеться, а ще може не оцінити всі ці жертви — вона про таке, можливо, навіть не просила. До того ж здорові стосунки припускають, що в них вкладаються обидві людини, а кохання не можна заслужити.
Так що кидатися у вир любові з головою і відмовлятися заради неї від інших важливих речей у більшості випадків не варто. Відносини – частина життя, а не її заміна.
5. Герда із «Снігової королеви»
Здається, що до Герди претензій не може бути. Самовіддане дівчисько, яке заради порятунку друга вирушає в найнебезпечнішу подорож, виявляє в процесі найкращі свої якості й у результаті видряпує Кая з рук злісної Снігової королеви. Але є невелике “але”.
У казці зусилля Герди увінчалися успіхом. У житті рятівництво часто не приводить ні до чого доброго. Кай ніби не лиходій, це йому в око уламок троллього дзеркала влучив. Але порівняйте: “Він не сам пішов до коханки, вона його приворожила, і я все життя покладу на те, щоб його повернути” або “Так він нормальний, це все горілка проклята винна. Як вип’є, то не знаємо, де ховатися. Але я його вилікую, хоч і не хоче».
Рятівництво того, кого все влаштовує, може дуже ускладнити життя. І навіть якщо дуже намагатися, в результаті часто чекає нічого. Тому важливо розуміти, що інколи краще відступити. Стратегія Герди виправдалася, але перш ніж йти її стопами, варто тричі подумати.
6. Карлсон із трилогії «Малюк і Карлсон»
Гарний, розумний і в міру вгодований чоловік у розквіті сил дуже популярний серед російськомовного населення. У цьому велика заслуга перекладачки Ліліанни Лунгіної та творців мультфільму про цього персонажа, які зробили його дуже привабливим. А ось на своїй батьківщині у Швеції він таким успіхом не користується. Про причини можна здогадатися. Карлсон – егоїст, брехня і хуліган.
Астрід Лідгрен, яка написала трилогію про Карлсона, є й інші шкодливі персонажі. Наприклад, Пеппі Діннийпанчоха – дуже сильна дівчинка, яка живе одна. У її житті теж повно пригод, але при цьому вона відповідальна, не по роках мудра і постійно боїться про своїх друзів Томмі та Аніке.
Карлсон не такий. Він наражає Маля на небезпеку, залучає його у свої витівки, потім підставляє і в цілому погано на нього впливає. Як не крути, поганий приклад.
