4 квітня на Netflix вийшов перший сезон серіалу “Ріплі”, заснованого на серії книжок Патриції Гайсміт. Романи вже неодноразово переносили на екрани, але більшість глядачів найкраще знає екранізацію першої частини – фільм “Талановитий містер Ріплі” Ентоні Мінгелли з Меттом Деймоном у головній ролі.
Серіал переповідає ту ж саму історію, але зовсім в іншому ключі. У Стівена Зелліана (сценариста “Списку Шиндлера”), який сам написав і поставив усі серії, вийшов неспішний нуарний трилер про людину з неясними мотивами. Він захоплює як сюжетом, так і візуально. Тож серіал сподобається і тим, хто читав оригінальні книжки та дивився попередні екранізації, і новачкам.
Про що серіал
Том Ріплі (Ендрю Скотт) – шахрай, який підробляє чеки та вигадує інші способи заробітку, часто не надто вдалі. Він постійно переїжджає, ховаючись від усіх, і частково живе на допомогу від родички.
Одного дня його знаходить заможний чоловік Герберт Грінліф. Він стверджує, що Ріплі знайомий з його блудним сином Дікі, і пропонує роботу. Том має поїхати в Італію, де осів молодий чоловік, і вмовити його повернутися додому. Герой погоджується, летить до Європи і швидко втирається в довіру до Дікі. Але поступово стає зрозуміло, що мотиви Ріплі складніші та, можливо, небезпечніші.
1. Це просто дуже красиво
Після появи перших кадрів у мережі стало зрозуміло, що “Ріплі” буде не просто детективним трилером, а ще й дуже естетичним серіалом. Чорно-білі контрастні фотографії натякали на стилізацію постановки під класичний нуар.
Так і виявилося. Причому Зелліан не тільки прибрав кольори (над цим у сюжеті навіть стримано пожартують, коли герой обиратиме колір халата), він стилізував під класику всю постановку. Камера тут знімає довгими статичними планами, герой у мовчанні може довго брести вулицею, а його постать покажуть через відображення в калюжах. Виходить трохи гротескний, але зовсім не пародійний неонуар.
Тиші та паузам у серіалі взагалі приділяють дуже багато уваги. Апофеозом мінімалізму стане третій епізод із дуже важливою сценою на човні. За 20 хвилин герой лише кілька разів відпустить короткі емоційні репліки. Основна дія подається тільки візуально, без слів. Та й решту часу Том Ріплі проводить багато часу в осмисленні своїх планів, і їх далеко не завжди озвучують глядачеві – він лише репетирує окремі фрази.
- Вибір Ендрю Скотта на головну роль – найбільший успіх авторів. Усі пам’ятають, що він може грати як маніяка-психопата Моріарті в “Шерлоку”, так і чарівного доброго священика в “Погані”. Але тепер здається, що він ніби народжений, щоб зніматися в нуарі. Актор ніби й не копіює манеру поведінки з кіно 30-х, але створює той самий настрій. Він багато чого розкриває мімікою і мовою тіла. Хоча, коли Скотт починає говорити, тембр голосу і манера мови просто заворожують – тож краще слухати оригінальну озвучку.
У серіалі безліч незвичайних операторських і сценарних рішень. Листування Ріплі та старшого Грінліфа подано як діалоги. Багато часу приділяють чарівним пейзажам Італії. У другому епізоді в серіал включають красивий музичний номер. Персонажі часто переміщаються на різних видах транспорту. Навіть якби не вдався сюжет (а він вдався), на все це було б просто приємно дивитися.
А ще в серіалі з’являється неймовірної краси кіт. Якщо і це не привід звернути на “Ріплі” увагу, то будь-які інші аргументи безсилі.
2. Це несподіване переосмислення відомої історії
Можливо, не всі знають, але книжки про Тома Ріплі переносили на екрани починаючи з 1960 року – тоді вийшла картина “На яскравому сонці”, де головну роль зіграв Ален Делон. У 1977 Вім Вендерс зняв “Американського друга” з Деннісом Гоппером. У 1999-му вийшла, можливо, найвідоміша екранізація – “Талановитий містер Ріплі” з Меттом Деймоном.
У ХХІ столітті з’явилися “Гра Ріплі” з Джоном Малковичем (іронічно, що в новому серіалі він виконує одну з другорядних ролей) і не надто вдале “Повернення містера Ріплі” з Баррі Пеппером. Усі ці фільми дуже різні, тому мало хто замислюється, що вони присвячені одному й тому самому персонажу.
У планах Netflix, якщо серіал покаже хороші рейтинги, перенести на екран усі п’ять книжок Гайсміт – по одній на сезон. А почали з першої – все з того ж “Талановитого містера Ріплі”. Виходить, що це вже третя адаптація книги (“На яскравому сонці” теж заснований на цьому творі”). Але навіть якщо ви досконально знаєте оригінал і фільми, серіал буде дуже цікаво дивитися. Якщо порівнювати з версією 99 року, Зелліан начебто залишає сюжет тим самим, але вивертає навиворіт саму атмосферу.
Картина Мінгелли – отаке собі свято літа, багатства і пафосу, серед якого розгортаються похмурі події. Герої молоді та чарівні, вони закохуються і радіють життю. І при цьому майже кожен – ошуканник та егоїст. Серіал Зелліана начебто залишає історію без радикальних змін, багато основних елементів на місці. Але змінюються акценти і характери.
Замість сонячного Джуда Лоу тепер Джонні Флінн. Він нещодавно відзначався у фільмі “Одне життя” в ролі філантропа Ніколаса Вінтона, а тепер постає в максимально протилежному образі розпещеного юнака, який навіть не усвідомлює свою бездарність. Він дивиться на людей більш цинічно, ніж екранні попередники. Дакота Фаннінг, яка грає його подругу, теж не виглядає наївною – в її погляді часто можна побачити підозрілість і розчарування.
Та й сам Ріплі тепер не приваблює своєю фальшивою відкритістю – він підбирається до людей хитріше, акуратніше. І набагато краще видно різницю між його публічною поведінкою і справжньою особистістю.
Можливо, історія трохи втрачає в контрасті, зате набуває глибини. Частково завдяки серіальній структурі – двогодинні фільми проносяться сюжетом бігом, а за 7 годин автор встигає добряче попорпатися в душах героїв.
>
3. Це заплутаний сюжет для тих, хто не знайомий з іншими версіями
Напевно, не всі бачили попередні фільми або читали книжки. Таким глядачам дивитися “Ріплі” буде навіть приємніше і цікавіше. Не знаючи Тома Ріплі, абсолютно неможливо передбачити, що він планує зробити і які взагалі мотиви у цього героя.
Він прагне лише наживи? Він справді прив’язується до людей? Він працює на Грінліфа-батька чи справді хоче зблизитися з його сином? Та й узагалі – на що готовий Ріплі заради досягнення своїх цілей?
Каждий епізод серіалу розкриває головного і другорядних героїв з нового боку. Кожна серія підкидає новий поворот і несподівану інформацію. А в середині сезону історія і зовсім раптово змінюється. Якщо ви справді не чули про книжки та попередні фільми, постарайтеся не зловити спойлери до перегляду, тоді сюжет не просто здивує, а шокує. “Ріплі” – серіал, який змусить замислитися про відносність добра і зла. Повністю позитивних героїв тут немає, тому неймовірно цікаво спостерігати за метаморфозами Ріплі та гадати про його подальші дії.
Під час майже непомітного проходження трьох місяців тому пройшов серіал “Месьє Спейд”, хоча, здавалося б, у нього були всі шанси стати хітом: проєкт придумав і поставив Скотт Френк, автор “Ходу королеви”, головну роль зіграв Клайв Оуен, а сюжет продовжує історію легендарного нуарного фільму “Мальтійський сокіл”.
Але, здається, Зелліану вдалося те, що не вийшло у Френка. “Ріплі” показує, чого не вистачило “Месьє Спейду”: не просто сюжету, а саме атмосфери нуару, в яку занурюють знайомих героїв. Це не просто чорно-білий трилер, а неймовірно засмоктуючий твір, що занурює в замислений стан – хоч одягай шкіряну куртку і йди блукати вулицями, вдивляючись у віддзеркалення у вітринах і калюжах. “Ріплі” – не просто історія, це ще й настрій та естетика.
