“Дайте знати” – це рубрика для історій наших читачів. Щотижня ми запускаємо опитування та чекаємо на ваші коментарі. Найцікавіші з них потрапляють у статті та добірки.
Нещодавно ми просили поділитися своїми улюбленими іграми, і від отриманих відповідей у нас звело олдскули! Ділимося добіркою з вами — відправляйте її своїм знайомим дітям, щоб «Банки», «Світлофор» та «Дон-дон-дері» не канули в лету.
1. Алфавіт
Кількість гравців: від 2
Час: 30-90 хвилин.
Вік: 10+.
1. Кожен учасник на аркуші зошита креслить табличку. Назви стовпців такі: ім’я хлопчика, ім’я дівчинки, рослина, тварина, місто, професія, щось на вибір, окуляри. Зазвичай набір тем стандартний, але за бажанням можна його змінити.
2. Ведучий для себе перераховує букви алфавіту. Коли хтось із гравців каже: «Стоп», він має назвати ту, що прозвучала в його голові останньою.
3. Учасникам дається хвилина, протягом якої вони повинні заповнити свої таблички — написати слова, які починаються із загаданої літери та відносяться до теми, вказаної у шапці: рослина, тварина тощо.
Наприклад, якщо випала «В», то відповіді можуть бути такими: Віра, Володя, венерина мухолівка, вовк, Волгоград, лікар, повіка.
4. Коли хвилина закінчиться, гравці повинні по черзі озвучити свої записи. За кожне слово нараховується 10 балів. Якщо учасники мають збіг — по 5 балів. Якщо якийсь стовпець залишився незаповненим, за нього нічого не дається. Переможцем стає той, хто набирає найбільше очок.
Цій грі мене навчила мама. Ми всією сім’єю любили проводити за нею час. Тепер я залучаю до неї та свого сина!
2. Пацюк
Кількість гравців: від 3.
Час: 5-20 хвилин.
Вік: 5+.
У «Щур» (або «Сіфу») ми грали на перерві. Правила такі:
1. Ведучий збирає навколо себе натовп, командує: “Почали”. Учасники розбігаються, хто куди. У цей момент вода має кинути в одного з них «щуром» — іграшковою мишею на мотузці. Вона зберігалася у нас у класі.
2. Якщо він потрапляє у когось, той повинен постаратися швидко кинути іграшку на іншого учасника. Інакше сам стане «щуром».
Грати можна нескінченно, але зазвичай ми закінчували, коли чули дзвінок на урок. Той, хто залишався останнім, на наступній зміні намагався якнайшвидше позбутися принизливого статусу і якнайшвидше кинути «щура» в іншу людину.
До речі, у Середньовіччі для цієї гри діти використовували не іграшку, а реального дохлого щура.
3. Піки та фаради
Кількість гравців: 2.
Час: 10-30 хвилин.
Вік: 8+.
У цю гру мене навчила грати старша сестра. Ми часто проводили за нею вечори, і це завжди було цікаво! Та й потрібні були лише кілька листочків і ручок. Правила такі:
1. Кожен загадує чотиризначне число. У нас була домовленість, що та сама цифра в ньому не повинна повторюватися. Тобто можна було взяти, наприклад, “2967”. Але є й інший варіант — із цифрами, що повторюються. І тут учасник може загадати хоч «2244», хоч «2222».
2. Гравці по черзі намагаються відгадати числа один одного. Якщо цифра в числі вгадана і стоїть на своєму місці, треба сказати: Фарада. Якщо не на своєму – «Піка».
Наприклад, якщо противник загадав «3456», а ти назвав «3546», він має сказати: «2 фаради, 2 піки». Коли ти отримуєш відповідь “4 фаради”, то перемагаєш.
Обманювати не можна! Та й навряд чи в цьому є сенс. Адже коли ти перебираєш можливі комбінації, то ти розумієш, що щось не сходиться. Помилка швидко виявляється.
Гра класна! Я розповіла правила своєї дочки. І коли вона навчалася у молодших класах, ми з нею постійно проводили дозвілля за «Піками та фарадами».
4. Банки
Кількість гравців: від 3.
Час: 20-60 хвилин.
Вік: 8+.
На землю ставилася бляшана банка. Призначався ведучий, які мав її охороняти. Далі правила такі:
1. Гравці знаходять собі ціпки і кидають їх у банку по черзі, намагаючись її збити.
2. Як тільки комусь вдається це зробити, учасники через все поле біжать за своїми ціпками. Завдання ведучого зараз — поставити банку назад. А після цього встигнути торкнутися будь-якого гравця, поки той не втік за заздалегідь визначений рубіж.
Під час відступу учасники можуть спробувати збити банку. Поки ведучий не поставить її назад, не може нікого солити. Той, кого він встиг зачепити, посідає його місце.
5. Бій м’якими іграшками
Кількість гравців: 2.
Час: 10-40 хвилин.
Вік: 4+.
Правила прості:
1. Учасники розподіляють між собою снаряди — м’які іграшки без гострих та виступаючих носиків та очей. Особливим попитом у нас завжди мала маленька шкіряна горила — нею міцно прилітало.
2. Гравці сідають у різних кінцях кімнати, поряд кладуть іграшки. І розпочинається бій!
Важливо пам’ятати:
- Можна ховатися за меблі.
- Не можна заступати вперед навіть на крок.
- Не можна відбирати та красти снаряди.
6. Море хвилюється раз
Кількість гравців: від 3.
Час: 10-20 хвилин.
Вік: 4+.
Коли я був зовсім маленьким, у дитсадку мені подобалося грати з друзями в «Море хвилюється раз». Правила такі.
1. Потрібно обрати ведучого. Він повинен відвернутися від інших і вимовити вірш:
Море хвилюється раз,
Море хвилюється два,
Море хвилюється три,
Морська фігура на місці замрі.
Зазвичай ми заміняли останні слова на щось інше: “звіряча фігура”, “клоун-фігура”, “смішна фігура”. Доходило до абсурду. Загалом ми давали волю фантазії.
Поки ведучий вимовляє лічилку, усі рухаються хаотично. Як тільки він закінчує і повертається, треба застигнути, зображуючи когось: рибу, водорості, морську зірку і таке інше.
2. Ведучий має відгадати, кого саме показують гравці. Він може підійти до будь-якої людини і попросити того рухатися. Якщо хтось інший у цей момент поворухнеться чи посміється, то програє.
Зазвичай, нас було четверо: троє показують, четвертий відгадує. Але, гадаю, можна грати в цю гру і великою компанією. Головне — пам’ятати: суть не в тому, щоб виграти, а в тому, щоб просто повеселитися, коли щось зображує!
7. Пристінок
Кількість гравців: від 2
Час: 5-20 хвилин.
Вік: 8+.
Моя перша азартна гра за гроші. Ми збиралися з друзями, приносили свою дрібницю, а далі кому як пощастить. Хтось йшов із великим «уловом», хтось — із порожніми кишенями. Суть така:
1. Потрібна рівна стіна та рівна поверхня під стіною. У нас цю функцію виконував проліт у шкільному коридорі.
2. Ви домовляєтеся, хто з друзів ходитиме першим, хто – другим і так далі. Найпростіше провести жеребкування за допомогою «цу-е-фа».
3. Перший учасник кидає монету так, щоб вона вдарилася об стіну та впала на підлогу. Рухати її не можна.
4. Друга людина має спробувати кинути свою монету так, щоб вона теж відскочила від стіни і лягла якомога ближче до першої.
Щоб перевірити, як далеко вони знаходяться, потрібно спробувати дотягнутися від однієї до іншої пальцями. Якщо це вдалося зробити, другий учасник забирає все собі. Це його виграш. Якщо монета виявилася надто далеко, гроші повертаються господарям. Ті змінюються по черзі.
Якось мені дуже пощастило. Я прийшов на гру з 10 карбованцями, а пішов з 52! Купив собі на них морозиво та газовану воду. То була справжня радість!
8. Дон-дон-дері
Кількість гравців: 2.
Час: 1 хвилина.
Вік: 5+.
У мене на подвір’ї були популярні долоньки, а точніше «Дон-дон-дері». Їхня суть у тому, щоб виконувати серію якихось рухів руками, поки ви разом читаєте віршик:
Дон-дон-дері, а дері-дері дон-дон,
Саша бейбі, Саша бейбі са,
Аме бейбі, аме бейбі,
Мексика, Мексика.
А Джиммі, Джіммі, ягуара.
Ягуара гоу, гоу.
А сі-сі-сі, а жу-жу-жу,
А си, а жу,
А ай лав ю.
Після слів «Ай лав ю» ми з подругою вставали один до одного спиною та загадували бажання. І якщо потім обидві повертали голови в один бік, воно мало виконатися.
Найчастіше я грала в “Дон-дон-дері” з подругами у дворі. Найцікавіше, що кожна дівчинка мала невеликий зошит, у якому були записані слова і намальовані певні рухи рук. Туди ж ми записували правила інших ігор, але все ж таки «Дон-дон-дері» була нашою коханою.
9. Секретики
Кількість гравців: від 2
Час: 20-90 хвилин.
Вік: 5+.
1. Учасники споруджують скарби з «дорогоцінностей»: цукерок, пластмасових кілець із «Кіндер-сюрпризів», маленьких іграшок, непотрібних ключів. Для цього вони обирають місця, де закопують свої скарби. Укладають «секретики» під уламки скляних пляшок. І малюють карту, де схематично відзначають розташування скарбів.
2. Інші учасники, використовуючи цю карту, повинні знайти секрети. Іноді місця поховань забуваються і губляться — отож навіть «пірати» не знають, куди закопали коштовності.
Мені завжди подобалося бути шукачем. Здається тільки завдяки цій грі я пішла працювати криміналістом!
10. Світлофор
Кількість гравців: від 3.
Час: 5-20 хвилин.
Вік: 5+.
Дуже любила грати у «Світлофор»! Завдяки цій грі можна було заповнити час між уроками та продовженням або гуртками. Правила такі:
1. Вибирається ведучий. Він стає спиною до всіх і називає будь-який колір.
2. Гравці шукають, чи є цей колір на їхньому одязі, взутті, іграшках. Якщо необхідний предмет знайдено, потрібно покласти на нього руку, перейти на інший бік.
3. Якщо речі потрібного кольору в учасника не виявилося, він повинен швидко перебігти на безпечну територію так, щоб ведучий не встиг його зачепити. Допускається «блеф»: наприклад, можна закрити рукою частину футболки і спокійно пройти повз ведучого, переконавши його, що є зображення з потрібним кольором.
Якщо вода зачепила учасника, той займає його місце.
