14 червня Hulu випустив перший сезон серіалу “Чоловічий стриптиз”.
Ідея про продовження фільму — не найочевидніша, але зрозуміла. 1997 року вийшов «Чоловічий стриптиз», який розповідає про сталеварів із бідного Шеффілда, які через безробіття вирішують стати стриптизерами. За бюджету у 3,5 мільйона доларів картина зібрала у світовому прокаті понад 258 мільйонів. Багато в чому типова для 90-х комедія як смішила, а й вказувала на соціальні проблеми.
Через десятиліття Hulu випускає серіал-продовження з тими самими акторами. Пройшло достатньо часу, щоб глядач скучив за персонажами, а соціальна повістка потребувала оновлення.
Шоураннером проекту виступив Саймон Бофой – сценарист оригіналу. На екрані з’являється і знайомий за старим фільмом акторський склад — Роберт Карлайл («На голці»), Том Вілкінсон («Бетмен: Початок»), Марк Едді («Гра престолів») та інші. А ось Х’юго Спір, який грав Гая в оригіналі, вилетів із проекту під час зйомок — за неналежну поведінку.
Серіал-продовження показує, як живуть герої оригінального фільму через 26 років. Вже постарілі чоловіки, які не стали професійними стриптизерами, знову опиняються на узбіччі життя. Проблеми з грошима та здоров’ям змушують шукати нові способи заробітку. Непорушною залишається лише дружба, що допомагає виходити зі складних ситуацій.
Бумерство на максималках
З перших кадрів серіал натякає, що буде багато ниття на тему «а зараз все не так, а як було круто раніше». Перші жарти на цю тему кумедні, хай і вельми передбачувані. Однак кожне нове бурчання виглядає безглуздіше попереднього. Поступово дотепність поступається місцем зовсім нудному ниткою, починається гумор у стилі «та хто цей ваш хештег?».
Дивитися серіал «Чоловічий стриптиз» — те саме, що підсісти на лавочку до діда, який забуває, що тільки-но сказав, а тому повторює одні й ті самі історії та жарти. Спочатку смішно, а потім хочеться втекти.
За духом та дрібними сюжетами новий «Чоловічий стриптиз» більше нагадує «Голяк» (Brassic), ніж оригінальний фільм. Але проблема в тому, що «Чоловічий стриптиз» геть-чисто позбавлений життя і авантюризму, яким заряджені персонажі «Голяка». Герої вигадують якісь схеми, вляпуються в комічні ситуації, проте все це нагадує розіграші в будинку для літніх людей. Або серіал «Цар гори», точніше за сцену, в яких чоловіки мовчки п’ють пиво на вулиці, — динаміка приблизно така ж.
Втрата Геза
Найсумніше, що є у серіалі, — головний герой. Гез був смішним авантюристом в оригінальному фільмі. Дурний, але кмітливий, нахабний, але харизматичний. У серіалі він втратив усі позитивні якості. Тепер це безвідповідальний дід, який кожен діалог завершує кумедним жартом.
В оригіналі він служив втіленням маленької людини з пісень Pulp, продовження якоїсь карикатури на англійця епохи брекситу.
Не для експорту
Оригінал розповідав про місто, яке бідніє через постіндустріальну революцію. Тема була нагальною для кінця 90-х, подібних міст у світі було багато, а історія про безробіття ніколи не втратить актуальності. Глядач міг нічого не знати про Шефілда, але добре розуміти, що відбувається з героями, — звідси й популярність фільму в усьому світі. Новий серіал відвертається від світу та зосереджується на Великій Британії. Точніше, на її політиці.
Навряд чи поза Сполученим Королівством багато людей, які люблять жарти про британських прем’єр-міністрів. Проте вже в першій серії згадують кожного з тих, хто обіймав посаду з 1997 року, і навіть згадують про Черчілля.
Між гіркою сатирою та дідівським бурчанням — велика прірва, вона ж поділяє фільм та серіал.
Соціальний порядок денний змінився, але тепер він суто британський. Серіал натякає на проблеми британської системи охорони здоров’я та показує, що державні програми не спрацювали. Тут важливо те, що сценарій ніби припускає, що глядач все це знає, тож пояснювати йому нічого не потрібно. Загалом, якщо ви не стояли в черзі в лікарні в Шеффілді, щось не зрозумієте.
Безглуздість
Перша серія виглядає дивною, але прийнятною: повільний темп розповіді можна списати на те, що потрібно нагадати глядачеві про старих героїв та акуратно запровадити нових. Але кожна наступна виявляється такою самою, як попередня. Епізоди можна розпочинати з підпису «Погляньте, як погано живе цей герой». Все це виглядає як кумедна фантазія на тему оригіналу. Дивно, що автор сценарію — та сама людина, що створила фільм.
Все нове не працює, майже старе не працює. Природно, у серіалі виглядає лише дружба героїв. Щоправда, такою ж вона була і в оригінальному фільмі.
“Чоловічий стриптиз” – це абсолютно необов’язкове продовження культового фільму. Старі персонажі стали нуднішими, нові не викликають емоцій, а зосередженість на британських проблемах і зовсім робить серіал незрозумілим для тих, хто снідає не бобами. А жарти про технології і світ, що змінився, натякають, що ідеальний глядач цього проекту має ходити за пенсією.
