Є лише одна реальність – наша власна. Універсальний світ, який контролюється законами природи та науки. Ми сприймаємо це як належне. Але на все, що оточує нас, можна подивитися і по-іншому. Як на мультивсесвіт, що складається з безлічі різних реальних світів.
Три базові питання про реальність
Що робить щось реальне у нашому світі?
Для нас реальність – це матеріальні речі. Щось, що ми можемо так чи інакше побачити, наприклад, атоми, дерева, гори, планети, люди. Якщо дивитися на світ під цим кутом, значить, все те, що нематеріально і непомітно оку, скажімо, боги чи демони, рай чи пекло, є чимось нереальним. Це просто переконання та віра, суб’єктивні ідеї, які існують лише у нашій свідомості. Щоб бути реальною, річ має існувати в об’єктивному світі та мати видиму матеріальну форму.
Що найголовніше у нашому реальному світі?
Це все, що пов’язане з людиною. Люди, міста, суспільство, культура, держава, економіка. Чому? Як людство ми вважаємо себе особливими. Ми впевнені, що єдині на цій планеті маємо мову, мислення та вільну волю. А все, що не стосується людства, — це частина природи. Лише тло, на якому сяє людська культура. Лише обстановка, що складається з речей, якими, як нам здається, ми можемо користуватися за своїм бажанням.
Що означає бути людиною у реальному світі?
Для нас це означає бути особистістю, яка, якщо вдуматися, живе насамперед для себе. Ми вважаємо, що природа створила нас такими, наділила абсолютно кожного розумом, правами, свободою та особистими інтересами, щоб ми розвивалися та змагалися з оточуючими за найцінніші життєві ресурси.
Інша реальність
Насправді наш реальний світ не вічний і універсальний. Він лише один із багатьох, у яких опинялося людство за свою довгу історію. Але як тоді виглядають інші світи? Давайте подивимося з погляду афінян із Стародавньої Греції.
Їхній світ був сповнений тим, що ми вважаємо нереальним. Духами, німфами, долею, клятвами та прокльонами, душами та іншими містичними енергіями та магічними силами. І головними у світі були не люди, а боги. Чому? Тому що боги приголомшливі. Вони контролюють усе, що уможливлює саме життя: сонце, дощ, урожай, народження дітей, особисте здоров’я, сімейний достаток, морські подорожі, перемогу в бою. У афінян було понад 200 богів. І вони були на відстані витягнутої руки. Жили у храмах, брали участь у жертвоприношеннях, веселилися зі звичайними людьми на фестивалях, бенкетах та танцях.
В Афінах на той час ніхто не відділяв себе від природи. Життя людини підкорялося зміні пір року, природним циклам рослин та тварин. Навіть афінська земля була непросто територією. Вона була богинею. Живою богинею, яка колись народила перших афінян і з того часу дбала про всіх своїх нащадків, даруючи їм ґрунт, воду, урожай та каміння для будинків та храмів.
У реальному світі афінян був окремих особистостей. Кожна людина була нерозривно пов’язана зі своєю сім’єю, а всі сім’ї мали не тільки жити разом, а й працювати як єдиний організм. Він називався «демос», а такий спосіб життя — «демократія», хоча вона й не має нічого спільного із сучасною політичною системою. Афіняни народжувалися, щоб служити суспільству, зберігати сім’ї та «суспільний організм». Загалом життя у давніх Афінах підтримувалося тим, що ми могли б назвати «космічною екологією» — симбіозом богів, людей та рідної землі.
Зіткнення двох реальностей
У нашому сучасному світі реальність афінян видається дивною, екзотичною та… нереальною. Однак вона багато в чому збігається з реальністю мешканців Єгипту, Китаю, Мексики, Перу, Індії, Балі та інших країн того часу. Вони жили за тими ж законами — вірили в богів і служили суспільству.
З погляду історії, саме наш реальний світ є дивним та екзотичним. Тільки наш світ геть матеріал. Тільки у світі все нелюдське перебуває у підпорядкуванні у людського. І лише у нашому світі люди народжуються, щоб бути особистостями. Так сталося, тому що завдяки науковій революції та новаторському капіталістичному способу життя ми створили свою унікальну реальність.
І ми абсолютно впевнені, що лише наша реальність правильна. Що історично люди завжди жили саме в ній, розуміли вони це чи ні. Тільки подумайте, наскільки зарозуміле це припущення. Ми вважаємо, що всі великі цивілізації минулого — лише вдалі збіги, бо побудовані на міфах, ілюзіях та хибних уявленнях про реальність.
Але чому ми впевнені у своїй правоті? Чому ми вважаємо, що знаємо більше? Чому не можемо всерйоз ставитись до реального світу людей минулого? Все просто ми переконані, що сучасна наука надає нам єдино вірні об’єктивні знання про реальність. Але чи це так?
Проблема об’єктивної реальності
Вже понад сто років різні науковці, від фізиків до філософів, ставлять під питання саму ідею об’єктивної реальності. Вони вважають, що реальність — це не просто матерія, дана нам природою. Це те, у створенні чого ми активно беремо участь, коли наша свідомість взаємодіє з навколишнім світом.
Подумайте про це. Щоб осмислити свій досвід людина створює модель реального світу. І використовує її як основу для свого життя з усіма її практиками, нормами та цінностями. Якщо модель виявляється успішною та стійкою, значить, вона правдива, адже є докази її ефективності. Нарешті, коли модель укорінюється у свідомості та стає частиною навколишньої дійсності, ефект стабільного реального світу починає відтворюватися самостійно завдяки взаємодії свідомості та зовнішнього середовища.
Давайте розберемо з прикладу. Чому в сучасному світі люди такі впевнені, що всі вони особистості за своєю природою? Тому що на певному історичному етапі так вирішила група соціологів у Європі. Їхня модель світу, повного конкуруючих особистостей, стала основою нового способу життя — капіталізму з його безпрецедентним рівнем багатства. Цю модель засвоїли і всі, хто ріс у цьому суспільстві. Воно саме, сім’я та школа підштовхують людину бути особистістю. До кожного ставляться як індивідууму, а чи не як частини «суспільного організму». І свідомість людини постійно входить у змову з оточенням, щоб її індивідуальність здавалася цілком природною.
Це означає, що ніхто й ніколи не опинявся по-справжньому об’єктивною реальністю. Різні люди належали до різних реальних світів, які створювалися моделями з людської свідомості та довкілля. Отже, людство завжди жило у чомусь схожому на мультивсесвіт.
Більше того, альтернативні моделі та альтернативні реальності існують досі. Подивіться на Амазонію, Анди, Південну Мексику, Північну Канаду, Австралію та інші місця, де корінні народи щосили намагаються захистити традиції своїх предків від сучасної «об’єктивної реальності». Вони можуть навчити нас, як жити і в реальному світі, і в інших можливих.
