У цій серії статей відомі експерти відповідають на запитання, які зазвичай незручно ставити: здається, що всі про це і так знають, а той, хто запитує, буде виглядати безглуздо.
Сьогодні говоримо з популяризатором науки Олександром Соколовим про те, чому не всі мавпи стали людьми, звідки взялися люди зі світлою шкірою та чи вимре людство.
1. Людина – це вершина еволюції?
Це обивательська фраза, приємна для самої людини. Але не дуже зрозуміло, що таке “вершина еволюції”. За якими параметрами це визначаємо? Якщо ми беремо найрозумніший вид тварин, це людина. Але хто сказав, що у еволюції має бути вершина і що вона має бути пов’язана з інтелектом?
Наприклад, мурахи винайшли соціальність на 100 мільйонів років раніше, ніж людина, утворивши складне суспільство. А гепарди швидше бігають. А кишкові паразити чудово обходяться без мозку. Будь-який існуючий організм добре почувається у вигляді, як він перебуває.
Так, людина багато в чому унікальна, людей дуже багато. Але це не означає, що ми кращі за інших.
«Вершина еволюції» не наукове поняття, а скоріше філософське. Багато хто, розмірковуючи про еволюцію, зображують якісь сходи. Ламарк одним із перших такі сходи істот намалював, і його уявлення про еволюцію було дещо ідеалістичним. Йому здавалося, що все живе йде до однієї мети і ціль ця — людина.
Але в сучасному уявленні все живе просто розвивається, змінюється та різними шляхами реагує на зміну середовища. У цьому вся еволюція. Це природний процес, він не має мети.
2. Чому в деяких біла шкіра, якщо перші люди були смаглявими і з Африки?
За всіма даними, людина справді вийшла з Африки. І давні люди, що вийшли з Африки, швидше за все, були темношкірими — це ми можемо визначити за допомогою палеогенетики, якщо ми можемо прочитати дані ДНК.
Ми знаємо, що після виходу з Африки люди неандертальці, кроманьйонці ще довго були смаглявими. 8–10 тисяч років тому у Західній Європі жили темношкірі люди, але деякі з них уже були блакитноокими. А потім деякі популяції в Європі та Азії посвітлішали.
Колір шкіри залежить від кліматичних факторів, насамперед від інтенсивності ультрафіолету.
Тому чим ближче до екватора, тим темніша шкіра. Темний пігмент більш виправданий у сонячних регіонах, тому що поглинає ультрафіолет.
Довгий час припускали, що коли люди відійшли далеко від екватора, їх шкіра почала світлішати, тому що ультрафіолету поменшало. Це дозволило одержувати хоча б невелику дозу УФ. Тому що деяка кількість ультрафіолету людині потрібна для синтезу вітаміну D3, без нього розвивається рахіт, остеопороз.
Але коли з’явилися ці палеогенетики, з’ясувалося, що ще десятки тисяч років після того, як люди мігрували до Європи, вони залишалися темношкірими. І посвітлішали лише близько 7–9 тисяч років тому, приблизно водночас, коли з’явилося сільське господарство.
Людей стало багато, а дичини мало, і довелося від полювання та збирання переходити до обробітку злаків, тому їжа стала більш одноманітною і менш багатою на вітамін D. Ось тоді шкіра почала світлішати, тому що зросла роль сонячного випромінювання для синтезу цього вітаміну.
Мутації, пов’язані зі світлою шкірою, почали поширюватися по материку, і за 1 000 років людина посвітлішала, про що говорять дослідження сотень геномів стародавніх людей.
3. Якщо ми нащадки мавп, то чому ми втратили майже всю вовну?
Насправді людина не втратила шерсть, тому що в нас зберігся волосяний покрив. При цьому на голові у нас волосся навіть густіше, ніж у шимпанзе, але на тілі набагато рідше. У чоловіків росте борода, а у шимпанзе такої пишної рослинності на обличчі немає. А у горил, наприклад, немає такого густого волосся на лобку, як у людини.
Тобто йдеться не про зникнення волосся, а про зміну характеру волосяного покриву і того, як воно розвивається протягом життя.
При цьому у самих мавп кількість волосяних цибулин на квадратному сантиметрі шкіри менша, ніж у якоїсь кішки. А у людиноподібних мавп менше, ніж, наприклад, у мавпи. Таким чином, порідіння волосся супроводжувало всю еволюцію приматів.
Чому це сталося, пояснює багато гіпотез, жодна з яких не може бути повністю підтверджена, тому що ми не так багато даних. Адже у викопному вигляді волосся рідко зберігається, і по останках неандертальця, наприклад, ми не можемо сказати, яке у нього було волосся. Ми можемо лише припускати.
Зараз найбільш обґрунтована та популярна гіпотеза пов’язує зникнення волосся зі зміною теплообміну.
Коли наші предки сиділи десь у лісах, їм було добре зі своєю шерстю. Але клімат ставав посушливішим, і ліси стали зникати. Тому частина людиноподібних мавп перейшла до життя в савані, де проблему створює пекуче сонце. Треба якось виживати, і людина стала на дві ноги, бо так зменшувалась площа нагрівання тіла. Також посилилося потовиділення, а рідина краще випаровується з гладкої шкіри, а не з волосся: останні заважають охолодженню. Тож наші предки почали лисіти. На голові густе волосся залишилося, щоб захищати від прямих сонячних променів.
4. Чому в якихось народів волосяний покрив густіший, наприклад на Кавказі та на Балканах, а в якихось — рідше, наприклад, в Азії?
Навіть усередині невеликої групи людей хтось більш волохатий, хтось менший. Люди досить мінливі, особливо якщо врахувати, що зараз ця ознака перестала грати пристосувальну роль.
Натомість зберігся статевий відбір. В одних популяціях з деяких, можливо, випадкових причин жінкам подобалися гладкіші чоловіки, в інших — волосатіші. Тому сьогодні різна густота волосяного покриву — це, мабуть, результат роботи статевого відбору різних популяціях людей.
5. Чи можна за формою та розміром черепа судити про розумові здібності людини?
Ні, не можна, хоча на цьому довгий час будувалися різні расові теорії. Тепер зрозуміло, що розвиток кісткового рельєфу на черепі і взагалі будова черепа в рамках виду Homo sapiens не корелює з розумовими здібностями.
6. Чому сучасні мавпи не перетворюються на людину?
Еволюція безперервна, але це дуже повільний процес, який ми не можемо спостерігати упродовж свого життя. Зміни можна побачити за сотні чи навіть тисячі поколінь. І якщо ви чекаєте, що мавпа ось-ось перетвориться на добра молодця, на це знадобиться багато років.
Я вже казав, що кожен вид унікальний і не кожна мавпа має стати людиною. Певний вид мавп колись давно з різних причин став на шлях олюднення. А інші древні мавпи у процесі еволюції стали шимпанзе, горилами, гібонами, капуцинами тощо. Це різні шляхи еволюції.
З таким самим успіхом можна запитати, чому всі сучасні мавпи не перетворюються на гібонів.
Якщо взяти мавп, схожих на наших предків, і поставити їх у умови, схожі на умови, в яких жили наші предки, можливо, за кілька мільйонів років вийде щось людиноподібне. Але все одно не зовсім людина, бо цілком ідентичні умови утворити неможливо.
7. Людина – це всеїдна істота?
Людина всеїдна за фактом, як і багато мавп. Наприклад, наші найближчі генетичні родичі шимпанзе. Вони їдять рослини, але також можуть поїдати яйця птахів, полюють на дрібних ссавців, інколи ж навіть бувають помічені за канібалізмом.
Але саме в еволюції людини кількість м’яса у раціоні збільшилась. При цьому зараз у якихось спільнотах дієта м’ясніша, а в якихось — вегетаріанська. Що якраз і підтверджує той факт, що ми всеїдні і можемо пристосовуватись до різного раціону.
8. Чи правда людина – єдина істота, яка отримує задоволення від сексу?
Ні, неправда. Наприклад, карликові шимпанзе бонобо дуже велелюбні, вони часто займаються різноманітним сексом, навіть одностатевим.
У деяких інших тварин, наприклад, у дельфінів, теж описують різні сексуальні ігрища. Деякі тварини займаються мастурбацією, що говорить про те, що вони одержують від цього задоволення.
9. Чи еволюціонує людина далі в когось? Чи виглядатиме він якось інакше? Чи з’явиться надлюдина?
Вчені не дуже люблять робити такі прогнози, тому що їх не можна перевірити. А наука вважає за краще говорити про те, що перевірити можна.
Ми можемо сказати, що через кілька мільйонів років у людини буде по три пальці, величезний мозок і зменшиться число ребер — так людину 1957 року жартома зобразив палеонтолог Бистров. Але як ми це перевіримо? Виходить, це ненаукові уявлення.
Щоб зрозуміти, як піде еволюція, треба розуміти, які фактори в майбутньому на неї впливатимуть, в яких умовах житиме людина.
А наше середовище так швидко змінюється, що важко сказати, що буде через 50 років. Коли, наприклад, припускають, що від використання смартфонів у людини зміняться пальці на руках, це смішно всерйоз обговорювати. Інтерфейси так швидко розвиваються, що людина просто не встигне під них еволюціонувати.
Я припускаю, що в майбутньому людина просто активніше сама себе змінюватиме і втручається у своє тіло за допомогою якихось біонічних протезів, генетичних модифікацій і так далі.
Людина, ймовірно, буде втручатися у свій геном, починаючи від зміни кольору очей, закінчуючи виправленням якихось генетичних помилок, хвороб.
10. Людство вимре?
Так, є шанс, що ми вимремо, адже багато видів зникло. А може, й не вимремо і якимось чином еволюціонуємо.
Поки що, незважаючи на всі хвороби та війни, населення планети тільки зростає. Здається, що ми знищимо планету, ніж вимрем як вигляд.
