Чи щасливе наше суспільство
Якби у всіх людей був високо розвинений емоційний інтелект, ми могли б говорити про дуже щасливе гуманістичне суспільство. Адже емоційний інтелект у його істинному прояві допомагає досягти стану щастя, причому не лише через гедоністичний підхід до життя, а завдяки тому, що у стародавньому світі називалося евдемонією.
Гедоністи живуть заради задоволення: смачної їжі, купівлі нових речей, яскравих вражень. При цьому створюється відчуття нескінченної гонитви за насолодами. Тобто щасливими роблять зовнішні чинники. Евдемоністи знаходять цей стан завдяки внутрішній опорі: коли і радості, і звершення, і труднощі, і навіть втрати не виводять із стану рівноваги. Вони відчувають щастя та гармонію у кожний момент життя.
Емоційний інтелект — це ресурс, який дозволяє людині знаходити опору в собі, і більше — жити як заради свого щастя, а й заради щастя інших людей.
Але по даними ВООЗ, кожна четверта людина у світі страждає на психічні розлади, і рівень депресії і тривоги лише зростає. Тільки в України більше трильйона рублів витрачається на покупку антидепресантів.
Як це впливає розвиток економіки? Люди, які вигорають та не відчувають задоволеності від роботи, природно, непродуктивні. Через це компанії розвиваються менш ефективно.
На рівні сімей люди з недостатньо розвиненим емоційним інтелектом не вміють працювати зі своєю тривогою, агресією, агресією. Це призводить до величезної кількості конфліктів та розлучень. Діти в цей момент не отримують достатньої підтримки від батьків, не можуть впоратися зі своїми емоціями самостійно і зростають, часто повторюючи батьківські помилки. В результаті ми, грубо кажучи, маємо нещасне суспільство.
Чому не вистачає емоційного інтелекту
Якщо говорити жорстко, простіше керувати зручними людьми, які зазнають тих чи інших емоцій, але найчастіше затискають їх, діючи «так, як заведено».
Тому довгий час розвитку емоційного інтелекту не приділяли достатньої уваги. У Сінгапурі, Великій Британії та деяких інших європейських країнах лише зараз активно впроваджують соціально-емоційний підхід у навчанні — коли дітям допомагають усвідомлювати свій стан, керувати своїми емоціями і завдяки цьому налаштовуватися на навчальний процес. Це є навіть на рівні дитячих садків.
У України також почали частіше говорити про це. Однак цей підхід не був достатньо системним, тому зараз бачимо, що емоційний інтелект перебуває не на найвищому рівні.
Найчастіше люди не до кінця усвідомлюють важливість емоційного інтелекту.
У суспільстві досі зберігається тренд на успіх та досягнення, і існує міф про те, що емоції нібито заважають досягати висот.
Наче їхній контроль, затискання — найвиграшніша стратегія, яка допоможе досягти визнання чи слави. Однак, це не так.
Є безліч досліджень, які свідчать, що керівників відрізняє розвинений емоційний інтелект. Він необхідний, щоб вести людей. Крім того, він допомагає в реалізації себе у будь-якій професії. Особливо зараз, коли рутинна та одноманітна робота автоматизується і на перший план виходять soft skills: стресостійкість, комунікабельність, лідерські навички.
Технологізація сильно впливає в розвитку емоційного інтелекту. Так, коли у батьків з’явилися пральні машини, праски, мікрохвильові печі, їм стало простіше вивільнити ресурси для спілкування з дітьми.
Однак намалювалася інша проблема: цифрові технології стали сильно впливати на взаємодію людей. З одного боку, вони й досі є колосальним ресурсом — за допомогою них можна, наприклад, спілкуватися з рідними, які дуже далеко. Але водночас люди стають більш замкнутими, оскільки технології дозволяють їм залишатися віч-на-віч із телефоном, заміщаючи спілкування батьків та дітей.
Гаджети не є проблемою. Проблема виникає тоді, коли відбувається заміщення: нудно — гаджет, немає часу — гаджет, погано їсть — гаджет, капризи — гаджет. Це порушує розвиток комунікації та емоційного інтелекту у дітей.
Але це ще не все.
Не хочеться категоричних заяв, але низький рівень емоційного інтелекту також частково пов’язаний із рівнем насильства у світі.
Під час воєн, наприклад, людям доводиться фактично блокувати емпатію та співпереживання іншим людям, інакше психіці складно впоратися з подібним.
Масові потрясіння впливають те що, як у суспільстві розвивається емоційний інтелект.
Як це змінити
Звичайно, ви навряд чи зможете вплинути на розвиток емоційного інтелекту у всіх людей планети. Однак у вас є інструменти, щоб зробити своє життя і життя свого найближчого оточення трохи кращим.
1. Почати з себе
Емоційний інтелект – це вміння помічати свої емоції та почуття інших людей, розуміти причини їх виникнення і, як наслідок, вміти керувати цими переживаннями. Звертаю увагу: не потрібно контролювати емоції, як часто говорять. Контроль має на увазі затискач, а управління спрямоване на те, щоб грамотно і без негативних наслідків прожити свої почуття.
Щоб дізнатися рівень свого емоційного інтелекту, можна ознайомитись із тестами MBTI і SKILLFOLIO. Пройшовши останній, ви отримаєте результат не у вигляді: «Ваш ЕІ: 70/100», а розгорнення різних параметрів: те, наскільки ви стресостійкі, емпатичні, відкриті новому, усвідомлені і таке інше. Така декомпозиція є дуже важливою.
Дехто думає, що емоційний інтелект = емпатія. Але це лише одна із складових.
Насправді, крім неї, є понад 16 параметрів, які визначають рівень цього інтелекту. Коли ви дізнаєтеся, як розвинений кожен із них, стане зрозуміло, як підвищувати свій емоційний інтелект.
Перше, з чого можна почати, – це розвивати в собі спостерігача, фіксувати, які емоції ви відчуваєте зараз, які думки їх супроводжують, в якому стані знаходиться тіло.
І тому можна вести щоденник емоцій. Записи в ньому можуть бути подані у такій формі:
- Починаєте із формулювання: «Я відчуваю…». Перелічуєте емоції, думки, відчуття у тілі.
- Визначаєте причину: «Бо…».
- Завершує фразу усвідомленим рішенням: «Я хотів би…».
2. Змінити стосунки з людьми
Ми можемо керувати лише своїми емоціями, словами, тілом. Ми не можемо насильно змінити інших. Як не дивно, якщо ми всім підряд — батькам, родичам, друзям — говоритимемо, як неправильно вони поводяться, наш емоційний інтелект знижуватиметься.
Натомість можна почати по-іншому будувати діалог з людьми. Наприклад, питати у них: «Я правильно розумію, що ти зараз відчуваєш роздратування через цю ситуацію? Ти хотів би, щоб було так? А я хотів би, щоб було так. Давай разом зрозуміємо, як вчинити. Все ж таки у нас з тобою єдина мета».
Я закликала б усіх читачів подумати, що вони можуть зробити в кожній конфліктній ситуації. Можливо, пояснити щось своїм опонентам, по-іншому сформулювати свої думки, розповісти про свої емоції та про те, чому щось дуже важливе для вас.
Є дуже гарна практика. Тримайте в думці цікаву провокаційну фразу: «Наміри завжди позитивні».
Це складно прийняти з першого разу. Але спробуйте уявити, що навіть тоді, коли ваші родичі кричать, дратуються і, здається, все роблять на зло, вони роблять так з найкращих спонукань.
Намір у них може бути позитивний, але дія, якою вони намагаються це донести, — неадекватна, і ми реагуємо насамперед на дію. Побачивши за ним намір, ми зможемо сказати своїм рідним, що розуміємо їх та готові разом знайти вирішення проблеми без крику. У цей момент, коли ви по-справжньому прийняли це, ви зовсім по-іншому вибудовуватимете комунікацію з іншою людиною.
Наприклад, жінка дуже непокоїться за сина, який прийшов додому пізно. Коли син з’являється на порозі, мати з низьким емоційним інтелектом починає кричати на нього: «Де ти був? Та як ти міг! Ти взагалі про мене не думаєш! Її наміри – позитивні. Це турбота про сина та про себе. Якби вона розпізнала цей намір сама, то побудувала діалог по-іншому.
Та сама мама, але з високим емоційним інтелектом каже: «Сонце, я рада, що ти прийшов. Я дуже хвилювалася. Давай разом подумаємо, що ми можемо зробити, щоб я не хвилювалася і була певна, що ти в безпеці. Наприклад, домовимося, що ти повертаєшся додому до 22:00».
Син із високим емоційним інтелектом у свою чергу міг би поставити собі запитання: «Чому мама зараз плаче? Чому кричить? Чому лається?» Адже те саме дію людина може здійснювати з різних спонукань. Якщо вона хвилюється за нього, то можна сказати: «Мамо, дякую, що ти про мене турбуєшся, але я готовий тебе запевнити, що, по-перше… по-друге… по-третє…» Якщо ми вгадали цей намір, то людина швидко заспокоїться і скаже: “Так, дякую, що ти це розумієш”.
Важливо відзначити, що іноді люди поводяться некоректно через позитивний намір щодо себе.
Дехто дійсно кричить на інших, бо їм потрібно зняти стрес, а не тому, що вони турбуються за когось.
Тоді, коли ми розуміємо, що людина кричить не через те, що насправді зла на нас, а через свій внутрішній біль, то можна ухвалити усвідомлене рішення: ми готові допомогти людині прожити цей біль, не реагуючи на образливі слова. на нашу адресу, чи ми не готові розмовляти з ним у такому стані? Тому далі є два варіанти можливих відповідей:
- «Можливо, ти зараз кричиш, бо ти перебуваєш у стані збудження. Якщо хочеш, ми можемо разом попити чай, побігати, прокричатися. А потім уже поговоримо».
- «Вибач, я не готовий розмовляти в такому тоні. Якщо тобі потрібна допомога, попроси, але так спілкуватись я не буду».
Розширити вплив
Безумовно, до шкіл та дитсадків потрібно впроваджувати практики соціально-емоційного навчання. У мене є такий курс спеціально для освітян. Я підготувала вже тисячі фахівців, але моя мрія — щоб ця дисципліна була запроваджена одразу до педагогічних вишів. Це кардинальним чином змінить ситуацію в системі освіти на краще. Тому варто виносити це питання на обговорення у робітничих колективах або на батьківських зборах.
Також у рамках школи батьківства чи школи вагітності варто впроваджувати проекти, які допомагатимуть татам та мамам вирішувати свої психологічні проблеми. Завдяки цьому вони розумітимуть, з якими труднощами можуть зіткнутися — наприклад, післяпологової депресії — і як у цей момент підтримати себе.
Ще, я думаю, треба створювати та спонсорувати радіостанції та канали, де професійні перевірені психологи відповідатимуть на запитання людей. Туди кожен зможе звернутись для того, щоб йому надали підтримку.
Щоб заглибитись у тему емоційного інтелекту, ви можете почитати:
Читайте також ?
