Основний принцип
Довідники наводять таке правило написання «е» і «е» докорінно запозичених слів:
- “Е” пишеться після твердих приголосних і голосної “і”: рейтинг, рієлтор.
- “Е” – після всіх інших голосних: дует, поет.
Здається, все однозначно, але це на перший погляд.
У правилі багато винятків, і варіанти кожного нового запозичення коливаються між е і е. Навіть якщо іншомовне слово вже давно освоїлося російською, його похідні не застраховані від невірного написання. Тому поряд з ріелтором з’являються ріелторські послуги. Іноді помилка потрапляє в книги, наприклад комікс про супергероя називається «Бетмен: Довгий Хелловін», хоча назва свята російською слід писати через “е”.
Чому ж там, де виразно чути звук [э], виникає літера “е”? Справа в історії мови.
Боротьба між «е» та «е»
Літера «е» закріпилася в алфавіті набагато раніше за суперницю. У споконвічно російських словах перед звуком [э] завжди був м’який приголосний, і буква «е» почала позначати цю м’якість, як у словах ліс і сестра. При цьому в запозиченнях до XVIII століття “е” писали навіть після твердих приголосних. Потім споконвічно м’які “ш”, “ж”, “ц” затверділи, але “е” залишилася на місці, наприклад у словах начебто шість і ланцюг. Вийшло, що її почали писати і після твердого, і після м’якого приголосного. Так стали можливі сучасні індекс і котедж.
Літера «е» потрапила в український алфавіт у 1708 році, коли було прийнято громадянську абетку. Її використовували у запозиченнях після голосних, наприклад, у словах поет і дієта. Як і будь-яка новація в мові, літера «е» викликала відторгнення.
У «Російській граматиці» Михайло Ломоносов писав: «Негідно… для іноземних доган вигадувати нові літери» Олександр Сумароков висловився ще різкіше: «Найпротивніша і мені, і м. Ломоносову літера Е недостойна, щоб про неї і говорити». Обидва вони пропонували відмовитись від зайвої літери і замість неї скрізь писати «е».
Незважаючи на думку Ломоносова, літера “е” закріпилася у мові і навіть розширила свої позиції. У ХІХ столітті філолог Яків Грот запропонував використовувати її в запозиченнях тільки на початку слова і після голосних, а в інших випадках писати «е». І він же запровадив виняток — слово пер з буквою «е», щоб не плутати його з російською перо у пропозиціях на кшталт «У мене немає пера». Вчений називав це «уникати дводумства».
Згодом винятків ставало більше. До них віднесли слова мер, сер, пленер і метр (щоб відрізняти від міри довжини метр). Пізніше до цього переліку увійшли реп і рекет. І що більше запозичень з’являлося російською, тим більше винятків фіксували словники: фентезі, хетчбек, сендвіч, лептоп.
У результаті кожне нове іншомовне слово насилу виробляє постійне нормативне написання. Все настільки варіативне, що змінюються навіть академічні рекомендації. Наприклад, виданий 1999 року довідник Розенталя пропонував писати дзен-буддизм через «е», але у більш новому орфографічному словнику перша частина цього ж слова дається через «е» дзен.
Вирішальний голос – у словника
Наразі загальна тенденція — писати запозичення з буквою «е», щоб не збільшувати кількість слів-виключень. Тому кешбек потрапив у довідники саме у такій формі.
У випадках, коли з’являються сумніви та складності, краще перевіряти написання за словником. Підійде остання редакція «Російського орфографічного словника» (поки що це видання 2018 року) або ресурс «Академос» Інституту російської ім. В. В. Виноградова РАН. На відміну від друкованого варіанта, «Академос» оновлюється щороку. Наприклад, 2022-го в ньому з’явився 151 новий запис. Серед них слова джетлаг і покер фейс – обидва через “е”.
Читайте також ?
