Антибіотики – ліки, які знищують бактерії або не дають їм розмножуватися. В результаті колонія мікробів гине, а людина, яку вона атакувала, має відмінні шанси незабаром одужати. Здавалося б, все просто: це потрібні препарати та відмінний інструмент для лікарів. Але довкола антибіотиків існує багато стійких міфів.
Клінічний фармаколог Олена Трубачова розповіла, чого не потрібно боятися пацієнтам, яким лікар призначив ці ліки Запис лекції викладено на YouTube-каналі проекту «АНТРОПОГЕНЕЗ.РУ– організатора форуму “Вчені проти міфів”. tips.in.ua зробив конспект виступу.
Антибіотики – препарати, які дослідники вивчають лише на колоніях мікробів у чашці Петрі. Але в організмі людини відбуваються більш складні процеси, тому лікарям на практиці доводиться враховувати безліч різних факторів, які впливають на ефективність ліків. Існує чимало міфів, у яких антибіотики виглядають страшними та незрозумілими препаратами. Розберемо найпопулярніші помилки.
Міф 1. Антибіотики непередбачувані, і краще взагалі їх уникати
Антибактеріальні препарати справді небезпечні, але лише для мікробів: ліки їх вбивають. А от людям загрожують не самі препарати, а неправильне їх призначення. Тут міф стає правдою: неконтрольоване застосування антибіотиків може призвести до непередбачуваних результатів.
Є кілька крайнощів, які можуть нашкодити амбулаторним пацієнтам.
Доступ до антибіотиків без жодних обмежень дійсно небезпечний
Це ситуація, коли кожен може купити в аптеці будь-який антимікробний препарат. У результаті і лікарі, і пацієнти одержують лише нові проблеми.
Ось приклад. Є така група антибіотиків – карбапенеми. Це одні з найпотужніших ліків, які здатні серйозно допомогти навіть за сепсису.
Неконтрольований доступ до цих препаратів призвів до того, що у Бомбеї 12 років тому в каналізації з’явилися особливо захищені кишкові палички. У них було виявлено ферменти, які здатні руйнувати взагалі всі відомі види антибіотиків.
Головна проблема в тому, що ці палички з Бомбея проникли і в інші частини земної кулі. Дісталися вони і нашої країни. Лікарі борються з ними, але іноді в різних клініках з’являються пацієнти, які страждають від родичів тих самих бомбейських мікробів. Такі патогени призводять до тяжкого стану пацієнта та дуже ускладнюють роботу фахівців.
Неправильне призначення препаратів може зашкодити
На жаль, це часті випадки. Саме після такого досвіду люди, які здобули зовсім не той результат, на який розраховували, починають панічно боятися будь-яких антибіотиків.
Наприклад, лікар може призначити препарат, який ніяк не діє на головний патоген, що спричинив хворобу, проте знищує всі інші мікроби. У результаті головний ворог, залишившись без конкурентів, добре почувається і починає активно розмножуватися. А хвороба перетворюється на більш важку стадію.
Ще один приклад показує, як пацієнти можуть нашкодити собі. Частий випадок: лікар призначив приймати антибіотики певний період, наприклад, 10 днів. Але пацієнт припиняє це робити раніше. Або навпаки: лікар виписує пігулки після циклу внутрішньовенних ін’єкцій. Але пацієнт чомусь вважає, що крапельниці є точно ефективнішим, і не виконує призначення про перехід на таблетки.
В обох випадках ситуація розвивається за схожим сценарієм. Симптоми хвороби відступають, але в організмі ще залишаються патогенні мікроби, що вижили. Як тільки спрямована дія антибіотика припиняється, ці особини негайно починають розмножуватися та дають життя новій колонії мікроорганізмів.
Тому про антибіотики треба розуміти таке. Це група препаратів вкрай локальної, вкрай точкової дії. Але це відбувається лише в руках спеціально навчених людей, тобто лікарів чи моїх колег – клінічних фармакологів. А в руках, вибачте за жаргонізм, «простих смертних», вони справді можуть бути небезпечними просто тому, що препарат був обраний неправильно. Тільки антибіотики тут зовсім не винні.
У пацієнтів, які звикли точно виконувати всі рекомендації, виникає важливе питання: що робити, якщо побоюєшся неправильного призначення. Відповідь одна: йти до своєї поліклініки чи іншого медичного закладу та шукати клінічного фармаколога. Саме цей фахівець допоможе розібратися, чи все гаразд із призначенням антибактеріальних препаратів.
Повна відмова від антибіотиків може призвести до тяжких наслідків
Коли людина категорично відмовляється приймати антимікробні ліки, її організм залишається віч-на-віч з патогенами. Якщо хвороба протікає тяжко, імунна система може не впоратися з інфекцією. Результат може бути будь-яким, аж до летального. Тому не варто відмовлятися від призначеного курсу лікування.
Міф 2. Антибіотики знижують імунітет
Ні, антибактеріальні препарати не впливають на імунну систему. Погляньмо, що відбувається з нею під час атаки патогенів.
Коли в організм потрапляють небезпечні мікроби, включається механізм, який лікарі називають неспецифічною імунною відповіддю. До колонії патогенів спрямовуються лейкоцити та починають знищувати ворогів. У результаті ці клітини-захисники гинуть разом із збудниками хвороби.
Якщо осередок інфекції знаходиться на поверхні шкіри – наприклад, у вигляді невеликої подряпини, можна легко знищити частину мікробів за допомогою антисептика. Тоді у лейкоцитів буде менше роботи. Хворий помітить це, бо в місці пошкодження виявиться зовсім небагато гною — тобто тих лейкоцитів, які виконали свою місію та загинули. Якщо рана зовсім невелика, імунна система легко впорається зі своїм завданням – знешкодить мікробів та усуне загрозу.
Тепер уявімо, що велика колонія патогенів проникла всередину організму. Щоб з ними впоратися, чисельність їхньої популяції потрібно скоротити. Або зробити так, щоб мікроби перестали розмножуватися – тоді організму буде простіше нейтралізувати шкідників, що вже проникли. Інакше лейкоцити можуть не впоратися і програти, а імунна система відправлятиме до місця бою все нові й нові партії борців із мікробами.
Через війну виникає неприємна ситуація. Наприклад, при запаленні гайморових пазух ми отримуємо цвинтар відпрацьованих лейкоцитів у вигляді гною, набряк та серйозне запалення. А імунна система не в змозі впоратися з усім цим.
Додамо антибіотики. Вони різко скоротять популяцію патогенів. А отже, дозволять імунній системі знову почати працювати у звичайному ритмі, впоратися з поточною загрозою і бути в змозі боротися з новими шкідниками.
Тобто, не антибіотики знижують неспецифічний імунітет — це роблять саме мікроби. А антибіотики повертають його у нормальне, здорове русло.
Міф 3. Антибіотики швидко вбивають мікрофлору кишечника
Популярний міф про те, що антибіотики неодмінно спричинять небезпечний дисбактеріоз, створений так званою великою фармою. А точніше – виробниками пробіотиків.
Знову говоритимемо про типові ситуації, з якими може зіткнутися кожен. Наприклад, людина захворіла і лікар призначив їй курс антибактеріальних препаратів тривалістю 7-10 днів.
У кишечнику кожного з нас живуть бактерії загальною вагою приблизно 2-3 кг. І за один чи півтора тижні ніяк не можна перебити і вичистити всю цю масу. Це просто неможливо.
Але якщо пити антибактеріальні препарати роками (на жаль, теж буває, хоч і вкрай рідко), ми побачимо ефект, про який вже говорили раніше. Один із видів бактерій, причому зазвичай найпатогенніший, отримає селективну перевагу. Уся корисна мікрофлора дуже постраждає від антибіотика. Зате якісь анаеробні бактерії почуватимуться чудово, і впоратися з ними буде набагато складніше.
Той самий ефект можна отримати, якщо кинути курс антибіотиків, не закінчивши його. У кишечнику може зрости штам, якому цей препарат вже ніяк не зашкодить у майбутньому.
Так, справді бувають ситуації, коли у людини, яка приймає антибіотики, виникає діарея. Але це дисбактеріоз. Як правило, так проявляється подразнення особливих мотилінових рецепторів у кишечнику. Це роздратування зазвичай викликають самі антибіотики, а супутні речовини в таблетках.
Тільки це до дисбактеріозу жодного відношення не має, відміни препарату не потребує. Так само, як і поїдання сирків, кефірчиків, пробіотиків та всієї решти «цвітомузики».
Звичайно, це не означає, що лікарю не варто зважати на неприємні симптоми. Обов’язково варто, особливо якщо пацієнт лікується давно та від кількох хвороб. Але кожен такий випадок потрібно розбирати конкретно та уважно вивчати всі супутні обставини. А не списувати все на дисбактеріоз і призначати бездумно пробіотики.
Міф 4. Антибіотики слабшають
Це неправда, тому що в нашому арсеналі немає ані сильних, ані слабких антибіотиків. Проте зустрічається некоректне застосування антибактеріальних препаратів. Так трапляється, якщо лікар неправильно вибирає ліки, призначає не ту дозу та помиляється у термінах лікування.
Як правило, через 48 або 72 години після початку прийому антибіотика у пацієнта має бути полегшення. Якщо він не кине пити призначені таблетки, ще через деякий час нормалізуються і клінічні показники, тобто одужання покажуть і результати аналізів. Буває, що за перші 48–72 години нічого не відбувається. Тоді лікар повинен поміняти препарат та знову спостерігати за реакцією організму.
На жаль, нерідко трапляється ще одна сумна ситуація. Одні й ті ж ліки деякі лікарі намагаються застосувати проти всіх патогенів відразу. Так колись використовували пеніцилін.
Звичайно, коли такий препарат потрапляє на мікроб, який до нього природно стійкий, то нічого не відбувається. Це антибіотик слабкий чи все-таки вибір було зроблено неправильно?
Успіх у боротьбі із хворобою залежить від лікаря, а не від «сильного» чи «слабкого» антибіотика.
Міф 5. Антибіотики корисні у боротьбі з вірусами
Цей міф виник і посилився під час боротьби з COVID-19. Так, антибіотики під час пандемії чомусь виписували повсюдно. Деякі лікарі продовжують це робити і сьогодні. Але незважаючи на величезну кількість призначень таких препаратів, вони ніяк не впливають на віруси. І на коронавірус у тому числі.
Можливо, під час пандемії виник такий сценарій. Запалення легень часто лікують антибіотиками, а COVID-19 нерідко спричиняв саме пневмонію. Тому лікарі призначали антибіотики.
Проблема в тому, що коронавірус викликав не бактеріальну пневмонію, а вірусну. І якщо лікар побоюється бактеріального запалення легень у тяжкого пацієнта, він обов’язково має призначити антибіотик. Більше того, якщо є серйозні підозри, що хворому загрожує пневмонія саме бактеріальної природи, лікар має спочатку призначити антибактеріальний препарат, а потім збирати необхідні аналізи.
Якщо призначення вчасно, лікарю вдається врятувати пацієнта або сильно зменшити тяжкість хвороби. Але від вірусних інфекцій антибіотики ніяк не допоможуть.
Правильне поводження з антибіотиками потрібно вчитися. Насамперед це стосується лікарів. Але й пацієнтам також варто знати, чого можна очікувати від антибактеріальних препаратів. І розуміти, у яких випадках варто проконсультуватися не лише з терапевтом, а й із клінічним фармакологом.
Коли звернення буде правильним, не доведеться плодити міфи, домисли — треба лише виконувати всі схеми антибактеріальної терапії, які розписали фахівці. Якщо щось незрозуміло, потрібно поставити додаткові запитання, тоді вам усе роз’яснять. І в жодному разі не можна використовувати антибактеріальну терапію при кожному чиху.
