Що сучасна наука знає про зв’язок оптимізму та довголіття
Оптимізм і песимізм не є випадковим чи невловимим. І те, й інше — це спосіб мислення, що піддається науковому виміру. Вчені можуть помістити у певну точку діапазону між ними установки конкретної людини і таким чином перевірити, як пов’язані між собою стан здоров’я та рівень оптимізму.
Згідно з дослідженнями, людей з оптимістичним поглядом на світ відрізняють показники здоров’я вище за середнє. Зокрема, у них краще працюють серце та судини, легкі, обмін речовин і імунітет в цілому.
У оптимістів рідше зустрічаються серцево-судинні захворювання
У 2019 році кардіолог Адам Розанскі з нью-йоркської навчальної лікарні Mount Sinai Morningside разом із колегами порівняв результати 15 різних досліджень, у яких сумарно взяли участь понад 220 тисяч жителів. Огляд показав, що ризик зіткнутися із серцево-судинними захворюваннями у людей із вищим рівнем оптимізму на 35% менше. Також у цій групі був нижчий рівень смертності.
На думку Адама Розанскі, оптимісти схильні краще дбати про себе. Як правило, вони дотримуються здорового харчування, займаються спортом та відмовляються від куріння. Песимістам така поведінка властива меншою мірою. Крім того, песимізм є біологічною загрозою. Підвищений рівень гормонів стресу кортизолу та норадреналіну «зношує» організм, посилює запальні процеси та сприяє виникненню хвороб. До того ж, патологічний песимізм може призвести до депресії, яку Американська кардіологічна асоціація вважає фактором ризику серцево-судинних захворювань.
Серед оптимістів чимало довгожителів
Таку закономірність виявили фахівці з Бостонського та Гарвардського університетів, коли аналізували дані майже 70 тисяч жінок та 1,5 тисячі чоловіків. Дослідження показало, що оптимісти в середньому живуть на 11–15% довше, ніж песимісти, і у них вищі шанси досягти «виняткового довголіття», тобто прожити 85 років і більше.
При цьому отримані дані не були спотворені такими факторами, як соціально-економічний стан, загальний стан здоров’я, ступінь інтеграції у суспільство чи спосіб життя (куріння, дієта, вживання алкоголю). На думку авторів аналізу, його результати пояснюються тим, що оптимісти краще справляються, коли треба переосмислити несприятливу ситуацію та ефективніше на неї відреагувати. Вони впевненіше підходять до життя і прагнуть долати перешкоди, а не вважають, ніби не в змозі нічого змінити.
Дослідження, яке ще 1998 року провели у Франції, навело його авторів на думку про те, що існує зв’язок між рівнем смертності та масовими подіями, що вселяють людей оптимізм. 12 липня того ж року французька збірна перемогла на чемпіонаті світу з футболу, обігравши збірну Бразилії. Дані про смертність від серцево-судинних захворювань того дня були нижчими, ніж середні показники, зареєстровані з 7 до 17 липня. Однак цей ефект був виявлений лише серед чоловіків, тоді як серед жінок все лишилося приблизно на одному рівні. І хоча встановити причинно-наслідковий зв’язок у даному випадку неможливо, цей цікавий збіг дозволяє припустити, що масовий сплеск позитиву після перемоги національної збірної, можливо, зіграв свою роль.
Оптимісти частіше досягають своїх цілей
Прагнення до цілей – фундаментальна частина життя, і зустріч із перешкодами на шляху до них може призводити до різних наслідків залежно від рівня оптимізму. Якщо у людини впевнений і позитивний настрій, він, найімовірніше, спробує подолати перешкоду. А якщо він сумнівається в тому, що його зусилля увінчаються успіхом, то швидше опустить руки і відмовиться від наміченого. При цьому подібні психологічні установки оптимісти та песимісти поширюють не лише на одну мету, а й на майбутнє загалом.
Спостерігаючи за результатом реальних життєвих ситуацій, дослідники помітили, що оптимісти з більшою ймовірністю завершать навчання у вузі не тому, що розумніші за інших, а тому, що у них більше мотивації та наполегливості. І за рахунок оптимізації зусиль вони можуть краще справлятися з одночасним досягненням кількох цілей, наприклад, заводити друзів, займатися спортом і добре вчитися.
Під час дослідження, яке у 1990 році провів основоположник позитивної психології Мартін Селігман, тренери просили плавців змагатися щосили. У фіналі їм озвучили фальшиві результати, додавши до справжніх приблизно 2 секунди. З одного боку, це виглядало досить правдоподібно, щоб не викликати сумнівів, з іншого — цього вистачало, щоби спортсмени зазнали розчарування.
Після кількох годин відпочинку, протягом яких плавці, швидше за все, обмірковували свої погані результати в останньому запливі, їх звали на наступний, і його результати оптимістів і песимістів сильно відрізнялися. Песимісти в середньому пливли на 1,6% повільніше, ніж під час попередньої спроби, а оптимісти на 0,5% швидше. Автори експерименту інтерпретували його підсумки отже оптимісти сприймають провал як стимул намагатися краще, а песимісти швидше втрачають мотивацію і здаються.
Оптимісти повільніше старіють
Результати досліджень ДНК, схоже, виявили зв’язок між оптимізмом та старінням клітин. Біомаркер цього процесу є укорочування теломерів – захисних «ковпачків» на кінцях хромосом.
У 2012 році Елізабет Блекберн, яка отримала Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття в галузі теломерів, разом із колегами виявила кореляцію між песимізмом та прискореним укорочуванням теломерів. Ці дані були отримані на прикладі невеликої групи із 36 жінок у постменопаузі.
У 2021 році група вчених із США та Італії спостерігала Теломери 490 літніх ветеранів і помітила, що у яскраво виражених песимістів вони були коротшими.
У чому проблема з дослідженнями щодо впливу оптимізму на здоров’я
Жоден із наведених вище досліджень не доводить, що оптимізм входить до числа біологічно значущих чинників, які забезпечують міцне здоров’я або уповільнюють старіння. Їхні результати, швидше, вказують на те, що між оптимістичним світоглядом і гарним самопочуттям існує певний зв’язок.
Що з цієї причини, а що слідство — однозначно стверджувати не можна.
Якщо людина тримає себе у формі, регулярно займається спортом, стежить за харчуванням, відмовляється від шкідливих звичок, рідко відчуває стрес, може дозволити собі гарну медицину та регулярний відпочинок — все це, мабуть, і дозволяє йому бути оптимістом. Іншими словами, відмінні показники здоров’я учасників досліджень можуть бути наслідком їхнього способу життя, як і оптимізм.
Чи варто ставати оптимістом
Поки що дослідження не підтверджують однозначно, що оптимізм запобігає хворобам або сприяє здоровому старінню. Але також немає жодних науково обґрунтованих причин, чому оптимістом бути шкідливо. Якщо ви хочете дивитися на світ у більш позитивному ключі, для цього немає жодних перешкод. Оптимізм найчастіше є результатом соціальних відносин чи цілеспрямованих зусиль щодо розвитку позитивного мислення.
В інтерв’ю The New York Times доктор Розанскі пояснив, Що мислення – звичний, несвідомий процес. Тому перший крок на шляху до оптимізму полягає в тому, щоб вчитися контролювати себе, коли у нас з’являються негативні думки, і прагнути змінювати свій погляд на світ. Нам треба усвідомити, що наш тип мислення не єдиний можливий спосіб поглянути на ситуацію. Одна тільки ця думка здатна знизити токсичну дію негативу.
Крім того, оптимізм, як м’яз, можна натренувати, щоб він став міцнішим. Практикуючи подяку та віру в краще, ми можемо замінювати свої негативні думки більш позитивними та раціональними. І хоча точні механізми тільки вивчаються, оптимістичний настрій може допомогти нам розвивати в собі стійкість, долати труднощі з більшою силою, боротися зі стресом і, можливо, навіть продовжити наше життя.
