Канон роману дорослішання змінюється неквапливо. Довгі роки прикладом типової історії про підлітку, що болісно бунтує проти засад, був «Над прірвою в житі» — настільна книга кількох поколінь. Але це не означає, що автори перестали писати про молодих людей, які переживають особистісні кризи, одночасно намагаючись вбудуватися або, навпаки, відбудуватися від дійсності, що оточує їх.
Ми зібрали вісім історій, у яких юнаки та дівчата дорослішають кожен по-своєму, але задаються тими самими питаннями, що й Холден Колфілд.
1. «Не говори про нього», Ігор Білодєд
Ігор Білодєд – неодноразовий фіналіст літературної премії «Ліцей». Він написав три повісті про втрачених підлітків, які вчаться розсовувати кордони та помірковано бунтують проти системи. Але щоразу виявляється, що межі — уявні, а бунтують вони проти себе.
Герої Білодіда беруть участь у небезпечних інтернет-іграх, вступають у заборонені стосунки, намагаються на зло батькам відморозити вуха, постійно підвищуючи власний больовий поріг, і ці випробування не всім виявляються під силу.
2. «Ісландія», Олександр Ілічевський
Олександр Ілічевський – лауреат премій «Російський Букер» та «Велика книга». Це автор, що пише історії в різних просторових і тимчасових зрізах, але практично завжди про одного і того ж героя, чия думка формується під впливом локації.
У запропонованому Ілічівському ланцюжку органічних кодів Ісландія — це не острівна європейська держава, а вулиця в Єрусалимі і, мабуть, сам герой. Він погодився на вживлення кремнієвого чіпа, за допомогою якого збирає та аналізує геодезичну інформацію. Все це химерним чином поєднується зі спогадами та історіями, що зробили подорожуючого юнака тим, ким він стає до фіналу. Big Data, на які ми заслужили.
3. «Центр тяжкості», Олексій Полярінов
Олексій Полярінов – перекладач, есеїст, критик та прозаїк. Його дебютний роман «Центр тяжкості» у 2018 році увійшов до довгого списку «Нацбесту» та отримав приз симпатій глядачів премії «НОС».
Полярінов поставив собі завдання написати так званий «великий американський роман» на російському матеріалі і блискуче впорався з нею. Історія дорослішання в 1990-х з докладно виписаними дитинством, юністю і юністю, поступово згущуючи фарби, занурює читача в антиутопію. Безневинна сімейна сага набуває рис кіберпанку, але герої залишаються вірними своїм цінностям і задаються тими самими питаннями, що й у дитинстві.
4. «Салюти з того боку», Олександра Шалашова
Двічі лауреат премії «Ліцей» у номінації «Поезія» Олександра Шалашова пише і поліфонічну прозу незвичайної структури та поетики.
Герої роману-параболи «Салюти на тій стороні» — вихованці інтернату для дітей з вадами зору та незрячих — розповідають ту саму історію на дев’ять голосів. До них приєднується доросла і ще одна людина, яка стоїть на хисткому кордоні між дитинством і недитинством.
Усі вони живуть у місті, поділеному річкою. На одному березі — ізольований від зовнішнього життя заклад, на другому гримлять салюти. А може, вибухи. Залишившись віч-на-віч із собою, підлітки вибудовують власну ієрархію і беруть на себе недитячу відповідальність за навколишній світ.
5. «Чарівний хор», Євген Кремчуков
Прозаїк, поет і критик Євген Кремчуков написав дебютний роман, який одразу ж привернув увагу оглядачів та потрапив до довгого списку премії «Ясна галявина» і короткий — «Великої книги».
Це роман про хорошу людину Міті Бавріна. Вже дорослим він дізнається, що його давній близький друг потрапив до в’язниці однаково безглуздим і жахливим звинуваченням. Митя занурюється в ретроспективу спогадів, намагаючись розібратися, що ж сталося насправді і чи добре він знає людину, поряд з якою провів найкращі дитячі та юнацькі роки. І чи знає Баврін себе?
6. «Марк та Езра 2.0», Рагім Джафаров
Лауреат «Нових горизонтів» та «Нової Словесності», фіналіст «Ліцею» Рагім Джафаров пише прозу на стику фентезі, фантастики та психології, щокроку обманюючи довірливого читача, захопленого твістами.
“Марк і Езра 2.0”, по суті, роман у притчах, пов’язаний наскрізними персонажами, які заглядають в антикварну лавку мізантропа Марка – торговця чарівними артефактами. Його помічник Езра, притулок приблуда, уїдливий та уважний до деталей підліток, дорослішає, спостерігаючи за відвідувачами та роблячи висновки про світоустрій. І, звичайно, обманюється в очікуваннях, опинившись за межами місця, де виріс.
7. «Страх», Олег Постнов
Олег Постнов – новосибірський лінгвіст, якого часто називають “український Борхес”. “Страх” – це історія московського підлітка, який щоліта відвідував родичів під Києвом. У цих просочених містичною атмосферою місцях він зустрів перше кохання, зазнав перших розчарувань і прожив ірраціональний страх перед неосяжною незвіданістю.
Роман-спогад про любов і одержимість сповнений алюзіями на твори Гоголя і Булгакова і витриманий на кшталт похмурої містифікації.
8. «Королева Лір. Чудові історії», Людмила Петрушевська
Ці у всіх сенсах чудові історії Людмила Стефанівна Петрушевська — знаменитий драматург, музикант та письменник — розповідала своїй онуці, що дорослішає.
Героїні та герої казок Петрушевської поводяться як звичайні, а зовсім не казкові підлітки. Вони вчаться коритися долі і маніпулювати оточуючими, керувати гнівом і шукати в поганому добре, бачити в потворності красу, не слідувати поривам душі, а прислухатися до голосу серця. Це історії дорослішання, у яких кожен побачить себе як у дзеркалі.
