У новій серії статей я щотижня розповідаю про те, які фільми та серіали вразили мене.
2021 року на «Оскар» претендував нетиповий фільм про музику, точніше про музиканта, який втрачає слух. «Звуки металу» поступилися головною нагородою «Землі кочівників», але перемогли у категорії «Найкращий звук».
І «Оскар» був заслуженим. Герой втрачає слух, і глядач робить це разом із ним. Митецькі переходи від гучного металу до тиші, а також велика кількість звукових спотворень, які чує головний герой, виглядають як окрема сюжетна лінія. Перегляд картини перетворюється на експеримент на кшталт «уяви, що оглух» — моторошний, але яскравий.
Якщо ж розглядати саму історію у відриві від візуального та звукового оформлення, то “Звуки металу” – зразкова притча. Іноді пафосна, але все ж таки повчальна. Чого тільки вартий персонаж, який усіма силами пояснює, що відсутність слуху не проблема, а дар.
«Звуки металу» блискуче балансують між формою та наповненням, між притчею та яскравою драмою. Враховуючи те, якими жахливими виходять фільми про музикантів, «Звуки металу» виглядають як надвдалий експеримент, який точно заслуговує на перегляд.
