Зазвичай нам досить легко розпізнати токсичність в інших людях: ця людина поводиться надто нав’язливо, а ця — грубить усім підряд. Але виявити власні токсичні риси характеру чи моделі поведінки набагато складніше. Нам можуть знадобитися роки, щоб усвідомити свої недоліки і перестати робити ту саму помилку.
Ніхто не ідеальний. Навіть найкращі з нас іноді поводяться неприйнятно. Виною тому може бути невирішена травма, невідповідний приклад для наслідування чи дисбаланс між соціальним та особистим життям. Часто ми помічаємо, що щось йде не так, тільки коли оточуючі починають від нас віддалятися через наші слова та вчинки. Своєчасно виявити проблему допоможуть дві ознаки.
1. Часті напади жалю до себе
Вважати себе жертвою — це захисний механізм, який дає нам ілюзію, що ми можемо уникнути відповідальності за свої дії. Хоча насправді така стратегія призводить лише до застою та занепаду.
Звичайно, приємно вдавати, що ми ні в чому не винні і нікому нічого не винні. Але насправді подібний погляд на світ працює як пророцтво, що самоздійснюється, і в результаті закріплює за нами статус жертви. Крім того, постійно виставляючи себе постраждалою стороною, ми дозволяємо складним ситуаціям керувати нашим життям.
Наприклад, перед серйозними перешкодами ми свідомо чи підсвідомо вирішуємо здатися, замість зібратися з силами і хоча спробувати їх подолати. Ми вчимося знаходити втіху в думці про те, що ми лише безсила жертва, весь світ проти нас, нічого не можна зробити і нехай вирішує доля.
У ході одного дослідження вчені припустили, Що комплекс жертви – це наслідок нарцисичного розладу особистості. Люди із таким розладом набагато частіше сприймають неоднозначні соціальні ситуації як атаку на свою особистість.
Що робити
- Використовувати позитивні афірмації. Наприклад, «Я гідний найкращого. Я цінний. Я заслуговую на любов».
- Змінити заїжджений хід думок. Щоразу, коли ви починаєте думати про те, що недостатньо хороші, згадуйте моменти, коли все було під контролем, а ви були задоволені собою.
- Перестати порівнювати себе з іншими. Особливо якщо все зводиться до того, що у вас гірші справи або менше ресурсів для того, щоб зробити своє життя кращим. Ця деструктивна модель мислення лише закріплює статус жертви.
- Дихати. Треба зупинитися та заспокоїти свій розум. Зосередитися на думках і почуттях, які змушують вірити в те, що краще і простіше одразу підкоритися труднощам, ніж спробувати впоратися з ними та ризикнути зазнати невдачі. А потім відкинути їх убік та замінити на інші, де ви не жертва, а боєць.
2. Спроби проектувати свою дійсність на дійсність інших людей
Коли нам виходить вибратися з глибокої ями страждань, наше природне прагнення — розповідати про свій успіх усім, хто готовий слухати. Нам може здаватися, що ми надлюди, що ми спіткали устрій цього світу і що наш спосіб вирішення проблем єдино вірний.
Однак спроби вплинути на інших, роздаючи непрохані поради праворуч і ліворуч, часто призводять до неприємних наслідків. Коли ми нав’язуємо свою «правду життя», ми лише відштовхуємо людей все далі, ігноруємо їхню реальність і нехтуємо їх досвідом.
Якщо щось спрацювало в нашому випадку, це зовсім не означає, що такий спосіб допоможе вирішити чужу проблему. Рішення найкраще працюють лише тоді, коли відповідають особистості, досвіду та ситуації людини.
Що робити
- Дозволити іншим приймати рішення самостійно. Змиритися з ідеєю, що потрібно просто бути поряд. Часто, коли людина скаржиться, все чого вона хоче — щоб її вислухали та зрозуміли, а не вчили життю. Замість того, щоб давати поради, можна сказати: «Я бачу, що з тобою відбуваються зміни, і я завжди поруч, якщо тобі захочеться поговорити».
- Зайнятися самоаналізом. Якщо вам буває складно висловлювати співчуття, запитайте себе, що ви хотіли б почути, якби опинилися у подібній ситуації. Це допоможе знайти правильні слова.
Читайте також ?
