5 стратегій альтернативної освіти для тих, хто не хоче віддавати дитину до школи

У книзі «Дзвінок для батька» журналістка та психолог Крістіна Сандалова ділиться своїм та чужим досвідом навчання дітей поза шкільними стінами, наводить думки експертів про сімейну освіту, а також дає поради, як організувати навчальний процес, щоб дитині було комфортно та цікаво здобувати знання вдома.

З дозволу видавництва Individuum ми публікуємо скорочений уривок, який допоможе зорієнтуватися, які існують види альтернативної освіти і який із них ближчий вам і вашій дитині.


Стратегія 1: школа будинку

Що таке «школа вдома»? […] Деякі помилково думають, що коли дитина навчається вдома, до неї приходять вчителі зі школи. Такий варіант справді можливий, і саме він називається «домашнім навчанням», але до нього вдаються лише у випадку, коли дитина тяжко хворіє. На домашнє навчання можна перейти виключно за медичними показаннями.

«Школа будинку» має на увазі інший підхід: коли батьки вчать дитину самі або за допомогою репетиторів, але стиль навчання нічим не відрізняється від типової шкільної. Мама чи тато […] складають точний розклад, вводять систему оцінок та обов’язкових завдань, з деяких предметів залучають репетиторів, спираються на шкільні методички та навчальний план.

Плюси

  • Дуже зручний та найпростіший спосіб організації занять. Можна взяти готову, давно перевірену програму та діяти за алгоритмом.

Мінуси

  • Творчий та індивідуальний підхід до дитини зводиться нанівець. Темпи освоєння програми та підходи до подачі матеріалу усереднені, стандартні та відповідають умовам школи, коли у класі 20–30 дітей та вчителя фізично немає можливості персонально займатися з кожним учнем. А вдома мама-ентузіастка ризикує перетворитися на «училку» в поганому сенсі цього слова, яка почне ставити пісочний годинник, вимагати тримати високий темп, нескінченно оцінювати та критикувати, подавати матеріал сухо та наукоподібно.

Сімейна освіта дає можливість відійти від авторитарної моделі навчання, почути голос самої дитини, побачити її потреби, бажання та інтереси. Але «школа вдома» швидше заважає, аніж допомагає процесу індивідуалізації, оскільки дитина тут виступає у ролі пасивного споживача готових знань. І якщо в масовій школі така модель продиктована самою системою, вдома ніщо не заважає нам змінити стратегію більш демократичну.

Стратегія 2: певна програма, але різні формати навчання

Такий варіант підходить людям, котрі хочуть спиратися на готовий освітній каркас. Існує безліч доступних програм: крім офіційно визнаних, за якими навчаються діти в державних школах, є і авторські, експериментальні, зарубіжні. Офіційні програми, схвалені Міністерством освіти та відповідні федеральним стандартам (ФГОС), відповідають головним вимогам: дозволяють учневі засвоїти обов’язковий мінімум знань і скласти атестацію. Інші програми можуть не відповідати російським стандартам. Тому, якщо ви вибираєте зарубіжну або авторську програму, важливо звернути увагу на теми, обсяг матеріалу та зміст, щоб при здачі атестації не зіткнутися з проблемами.

Чим цей варіант відрізняється від попереднього? Тим, що батьки беруть за основу певну програму, але сам матеріал можуть подавати по-різному. Тобто не обов’язково суворо йти одним підручником: можна подивитися відеоурок або цікаву передачу по темі, знайти пояснення в іншому посібнику, зробити проект і так далі.

Плюси

  • Цей варіант зручний для батьків: їм не потрібно винаходити велосипед і вигадувати власну систему. При цьому є простір для творчості — батьки враховують, як дитина сприймає матеріал та засвоює інформацію, намагаються її зацікавити, знайти книги, відео чи ігри, які допоможуть розкрити потрібні теми яскраво, жваво та зрозуміло.

Мінуси

  • Якщо якась тема не йде, важка для дитини, такий підхід вимагає багато зусиль з боку батьків і може гальмувати процес.

Стратегія 3: своя програма із опорою на шкільну

Такий варіант має на увазі, що ви спершу дивитеся на план атестацій, дізнаєтесь у школі, до якої ви прикріпилися, які теми дитині потрібно буде здати наприкінці року. А потім, з огляду на список цих тем, складаєте власну програму. За бажанням можете розширити якісь теми або додати нові, брати різні програми, підручники та міксувати […]. Або навіть брати завдання з однієї теми з різних посібників та книг. Ніхто вам не завадить використовувати авторські програми, а також власні напрацювання та ідеї.

Тобто в цьому варіанті ви, по суті, враховуєте лише теми атестацій, а в іншому вільні робити все, що завгодно: пробувати різні підходи, використовувати відеоуроки, передачі, книги і змішувати їх, виходячи з інтересу і потреб вашої дитини.

Ви можете міняти теми місцями, проходити їх у тому порядку, який вам зручний, і за тими книгами, відео, фільмами, які цікаві і зрозумілі саме вашій дитині. Якщо якась тема поки що дається погано, її можна на якийсь час залишити, пройти іншу, а потім повернутися, а на матеріалах, які зачепили дитину, зупинитися довше і як слід у них заглибитися.

Плюси

  • Такий творчий підхід враховує темп дитини, її схильність та інтереси. При цьому зберігає зв’язок зі шкільною програмою, дозволяє здавати атестації та за необхідності у будь-який момент знову повернутися до школи.

Мінуси

  • Батькам доведеться глибоко зануритися в освітній процес: шукати різні варіанти подачі матеріалу, виявляти креативність та педагогічну кмітливість, особливо для того, щоб цікаво подати нудні теми, необхідні для складання атестації.

Стратегія 4: своя програма без спирання на шкільну

У цьому випадку ви самі складаєте свою освітню програму, яка може значно відрізнятися від шкільної, але повністю враховувати індивідуальні особливості дитини і відображати цінності вашої родини. Ви вибираєте все: способи подачі матеріалу, темп навчання, предмети та теми – і йдете абсолютно своїм шляхом, не озираючись на школу.

Такий варіант можливий у тому випадку, якщо ви вирішили, що дитина не складатиме проміжні атестації аж до старшої школи. У 9-му та 11-му класах атестація (в рамках ОДЕ та ЄДІ) обов’язкова для всіх, тому готуватися в будь-якому випадку доведеться. Але до 9-го класу можна орієнтуватися виключно на власні бажання та потреби дитини.

Плюси

  • Такий підхід відрізняється максимальною гнучкістю. Батьки мають повну свободу в тому, як продумувати і складати програму, на які предмети і навички наголошувати.

Мінуси

  • Якщо програма сильно відрізнятиметься від шкільної, потрібно зрозуміти, як дитина складатиме атестації. За законом здача проміжних атестацій до 9-го класу — право, а не обов’язок (тобто, по суті, їх можна не здавати), але ОГЕ та ЄДІ у будь-якому разі обов’язкові. А для допуску до ОДЕ дитина повинна здати атестацію за 9-й клас з усіх предметів. Тому питання з підготовкою варто обміркувати та заздалегідь ухвалити всі рішення.

Стратегія 5: самоспрямована освіта

Я знаю сім’ї, які обирають шлях самоспрямованої освіти, коли програму визначає сама дитина. Він сам вирішує, чим саме йому чи їй хотілося б займатися. Батьки в таких сім’ях часто не тільки не тиснуть на дітей, але навіть не підштовхують у якомусь напрямку: сім’я лише допомагає отримати доступ до тих знань, до яких дитина проявила інтерес сама.

Наприклад, якщо він раптом захотів займатися біологією, йому допоможуть вибрати книги або відеоуроки, але не додатково інструктуватимуть, захоплюватимуть і мотивуватиму. А якщо вирішив кинути — не відмовлятимуть. Ідея самоспрямованої освіти у тому, що діти самі відчувають, що їм подобається. Адже саме в цьому криються таланти особистості, тому слід слухати поклик душі, а не нав’язувати дитині власні захоплення та ідеї.

Плюси

  • Такий підхід дозволяє побачити справжні потреби і схильності дитини, глибоко поринути у те, що їй по-справжньому цікаво, не відволікаючись на інші завдання. Наприклад, дитина може кілька місяців вивчати лише історію: читати книги, дивитися відео, їздити музеями та екскурсіями, малювати, робити тематичні вироби, проекти тощо. Я знаю дітей, які саме такими блоками вивчали багато предметів, і в цьому є логіка. Найчастіше людині простіше поринути на кілька місяців в одну тему, не турбуючись про інші предмети або атестації. Однак такий підхід приносить позитивні плоди тільки в сім’ях, де сама атмосфера передбачає любов до знань. Якщо дитина надана сама собі і головні її захоплення — комп’ютерні ігри, то результат, швидше за все, буде протилежним.

Мінуси

  • Є ризик, що коли настане пора здачі атестацій, дитина не буде готова не тільки в плані знань, а й психологічно. Втім, психологію можна надолужити, якщо дитина займається в якихось секціях, де є змагання, виставки, презентації, а знання завжди можна добрати за допомогою репетиторів. Однак у будь-якому випадку варто заздалегідь продумати, як готуватися до атестації за 9-й клас та здачу ОДЕ. І ще враховувати ризик, що дитина на самоспрямованому навчанні в якийсь момент може відчути себе не дуже успішною в порівнянні з іншими дітьми, які встигають і складати іспити, і ходити на гуртки.
  • Крім того, треба завжди пам’ятати, що закони можуть змінитися і немає жодних гарантій, що для всіх дітей не запровадять обов’язкових атестацій за кожен клас. Тому, на мій погляд, при складанні програми таки варто враховувати необхідний шкільний мінімум.

Книга «Дзвінок для батька»

Книга «Дзвінок для батька» стане в нагоді тим, хто замислюється про те, щоб не віддавати свою дитину до школи, а взяти відповідальність за її освіту на себе. Вона допоможе зрозуміти, як і чому навчати дітей, щоб вони отримували якісні знання, а не страждали одинадцять років за партою.

Купити книгу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *