1. Вітряні електростанції – абсолютно безпечне джерело енергії
Процес отримання енергії з вітру справді один із найнешкідливіших. Але ідеальним його назвати складно. Такі установки виділяють 4 тонни діоксиду вуглецю на одну гігават-годину. Це значно менше, ніж створюють газові (490 тонн), вугільні (820 тонн) та гідростанції (34 тонни), але більше за атомні: їх результат — 3 тонни. Крім того, парникові гази випускаються в атмосферу під час виробництва деталей вітряних станцій, зокрема сталевих веж, бетонної основи та епоксидних смол, що скріплюють елементи разом. Однак шкода тут перекриває користь від довгої експлуатації установки.
Ще одна особливість таких електростанцій, що шкодить їхній репутації, — небезпека для тварин. Лопасті, що обертаються, часом стають причиною загибелі птахів і кажанів. А іноді під час зіткнення вони отримують серйозні травми, які призводять до смерті пізніше. Зменшити ризики реально. Для цього компаніям необхідно наперед вивчати особливості території та враховувати поведінку тварин, наприклад шляхи міграції, ще до встановлення вітрогенераторів. А потім — моніторити ситуацію та коригувати їхню роботу, якщо птахи страждають. Ще одне рішення – фарбування лопатей у чорний колір: так, навіть незважаючи на високу швидкість обертання, вони будуть помітні для тварин.
2. Електромобілі зовсім не залишають вуглецевий слід
Джерело енергії в електромобілях – акумуляторні батареї. До їх складу зазвичай включають літій, нікель, кобальт або інші метали, видобуток та обробка яких супроводжується викидом парникових газів. Причому досить значним: створення одного електрокара залишає вуглецевий слід на 80% більший, ніж виробництво машини на бензиновому двигуні.
Незважаючи на це, такі автомобілі все одно можна назвати зеленими, тому що в процесі експлуатації вони шкодять планеті значно менше, ніж традиційні. А компенсувати екологічну шкоду від літійних акумуляторів здатна їх переробка або повторне використання для інших цілей, наприклад резервного зберігання енергії, отриманої від сонячних батарей.
3. Вирубування лісів швидко компенсується висадкою нових
Не зовсім. Ліси – це не просто група дерев. Там мешкають комахи, птахи, звірі. І після вирубки вони втрачають будинок, знайти заміну якому непросто. Для деяких видів людське втручання виявляється фатальним. Наприклад, вирубування лісів стала причиною зникнення бабок Sympetrum dilatatum, що жили на острові Святої Єлени, та потайливих філідорів — птахів, що мешкали в Бразилії. Ще частина тварин на планеті знаходиться в зоні ризику зараз, серед них суматранскі орангутани та дарвинівська лисиця. Нарешті, вирубування лісів впливає на підвищення температури на планеті та стан ґрунту.
Молоді дерева миттєво виправити ситуацію не зможуть. Але це не означає, що вони марні: згодом, коли саджанці підростуть, вони перетворяться на повноцінні масиви зі своєю екосистемою. Створенням нових лісів займаються у світі, зокрема у України. 2022 року площа молодих насаджень у країні майже на чверть перевищила кількість вирубаних чи загиблих – уперше за 20 років. 2023-го це співвідношення може змінитися сильніше, бо за рік планують відновити ще 1,4 мільйона гектарів.
4. Маркування «Еко» або «Біо» – вірна ознака корисного для здоров’я та природи товару
Турбота про екологію зараз популярна. Деякі бренди користуються цим і додають позначки на упаковку лише для просування своїх товарів, насправді не вживаючи нічого для збереження чистоти природи. Таку поведінку компаній називають грінвошингом. Тому сліпо вірити гучним обіцянкам та рекламним слоганам не потрібно.
Знайти продукти брендів, які чесно піклуються про зменшення шкоди навколишньому світу, допоможуть офіційні маркування. Допустимо, «Листок життя», Cruelty Free International і «Органік». Щоб отримати такі позначки, компаніям потрібно пройти перевірку та довести свою екологічність та етичність.
5. Енергозберігаючі лампочки – екологічна опція
Вони служать довше, ніж лампи розжарювання, та допомагають знизити комунальні витрати, тому що споживають менше електроенергії. Не завжди вони безпечні для природи. Наприклад, енергозберігаючі люмінесцентні лампи – це відходи першого класу небезпеки, тобто найтоксичніші. Все через ртуті у складі, але позбутися її не вийде – вона відповідає за утворення світла. Подібні лампи необхідно здавати в спеціалізовані пункти прийому, інакше природа спасибі точно не скаже: на сміттєзвалищі скло рано чи пізно розіб’ється, а пари ртуті проникнуть у ґрунт та повітря. Знайти точки збору для таких розхідників можна, наприклад, у будівельних магазинах чи гіпермаркетах.
Чистішим варіантом вважаються світлодіодні лампи. Їхня робота зав’язана не на ртуті, а на діодах. Але й вони не ідеальні. відносяться до четвертого класу небезпеки (малонебезпечні). Тому їх теж краще здавати на переробку, попередньо розібравши на частини метал, пластик і скло. Знайти баки для прийому буде простіше – такі можуть бути навіть десь поруч із будинком. У України за останні три роки до регіонів було направлено 150 тисяч контейнерів для вторинної сировини, а ще було створено 211 нових об’єктів для утилізації та сортування сміття.
6. Біорозкладні пакети не забруднюють природу
Біорозкладні пакети бувають різними. Перший вид – компостовані, вони виготовлені з рослинних матеріалів, наприклад, сої або картопляного крохмалю. Другий – оксоразлагаемые, їх роблять із звичайних полімерів з додаванням компонентів, що прискорюють розпад матеріалу на відкритому повітрі. Але ні той, ні інший вид не є повністю зеленим.
Для пакетів, що компостуються, необхідно вирощувати більше рослин і, відповідно, витрачати воду і застосовувати добрива. А щоб таке пакування розчинилося в нуль, потрібні особливі умови. Просто закопати її у дворі або викинути на сміттєзвалище недостатньо, єдиний варіант — відправити на сміттєпереробний завод. І не на будь-який, а лише на той, де збирають відходи для компостування. З пакетами, що оксорозкладаються, ситуація ще складніша. У природі вони, як і класичні, розпадаються на дрібні шматочки лише швидше, а стимулюючі компоненти можуть лише посилити токсичний ефект.
Тому використовувати біорозкладається упаковку як заміну поліетиленової не варто. Краще шукати багаторазові альтернативи, наприклад, текстильні шопери. По можливості варто вибирати моделі із щільного натурального матеріалу: такі прослужать довго, а коли зносяться, їх можна буде відправити на переробку.
