Існують два основні методи розвести пацієнта на діагноз, якого у того насправді немає: шарлатанство та псевдодіагностика. До того ж розпізнати другий не так просто, як перший. Клієнта приймають справжні лікарі – щоправда, неодмінно у приватному медичному центрі. Вони проводять обстеження на якійсь солідній апаратурі і видають гарний бланк з діагнозом. І призначають дорогі процедури чи таблетки.
У результаті лікар отримує гроші, а пацієнт — лікування, яке йому зовсім не потрібне. І перший формально чистий: він не шкодить здоров’ю хворого. Але сильно спустошує його кишеню.
Лікар та медичний журналіст Олексій Водовозов розповів на YouTube-каналі ScienceVideoLab про основні умови псевдодіагностики. tips.in.ua у конспекті лекції виділив шість основних ознак розлучення на діагноз.
1. Наукоподібне, але не наукове пояснення принципу роботи
Розповіді про принципи роботи діагностичного чудо-апарату завжди звучать красиво та незрозуміло. Наприклад, у медичному центрі вам повідомлять, що його лікарі використовують інформаційно-космічну діагностику чи аура-дослідження. Але ці терміни не мають жодного сенсу.
Іноді псевдодіагности кажуть, що наука поки що не може пояснити принцип дії їхньої апаратури. Але всупереч усім скептикам їхня методика працює і видає точні результати.
Так часом справді буває. Але лише з медичними препаратами. Наприклад, вчені більше 100 років не можуть точно встановити, як діє парацетамол, хоча добре знають, що він працює. Однак до діагностики такий підхід не можна застосувати. Поки дослідники не виявили ультразвук, вони не могли вигадати апарат УЗД. Поки були відкриті рентгенівські хвилі, неможливо було зробити комп’ютерну томографію.
Один із прикладів — «зміна хвильових характеристик тканин та клітин людини». Стовідсоткова ознака, що це розлучення на діагноз, бо цих хвильових характеристик немає.
Перш ніж зважитися на незнайомий вам вид діагностики, проведіть фактчекінг – поцікавтеся, що пишуть про цей метод наукові ресурси, які заслуговують на довіру.
2. Величезний список видів патології, що діагностуються.
Вам обіцяють, що за півгодини обстеження ви зможете отримати дані абсолютно про всі системи організму. При цьому таку діагностику не можна пройти полісом ЗМС. А дані про чутливість та специфічність методики у науковій літературі відсутні.
У медицині взагалі немає універсальних діагностичних систем. І якщо вам пропонують перевірити всі органи одночасно, це, напевно, розлучення.
Ми можемо подивитись серце на різних апаратах, але у них будуть обмеження. Наприклад, як працюють клапани, ми не побачимо на ЕКГ. Порушення провідності ми не побачимо на УЗД серця, і таке інше.
Щоб вивчити роботу лише одного органу, потрібні різні дослідження, які доповнюють одне одного. Тому описати роботу всього організму лише за допомогою однієї діагностичної процедури сьогодні в принципі неможливо.
3. Відсутність діагнозу «здоровий» чи «варіант норми»
Це дуже важливий пункт. Вам обов’язково назвуть навіть не один, а кілька діагнозів, які потребують термінового лікування. Але в жодному разі не хірургічного втручання — таких хвороб чомусь у жодного пацієнта не виявляється.
Важливо, що псевдодіагности використовують формулювання, які не прийняті в офіційній медицині. Або назви неіснуючих патологій. І обов’язково призначать хоча б програму прийому біодобавок – не відпускати пацієнта просто так. Якщо лікар нічого не знайшов, вважається, що він поганий діагност. Але це не правда.
Якщо зараз усі здадуть аналіз крові, я обов’язково у кожного щось знайду, у мене є спеціалізація з лабораторної діагностики. Але це не означає, що воно зараз псує вам життя. Воно може навіть на якість життя не впливати, не кажучи вже про те, щоб якось ускладнювати її в сенсі медицини. Але псевдодіагностика не така – у неї здорових немає в принципі.
З неіснуючих патологій найпопулярніша – «зашлакованість організму». Зустрічаються і докладніші формулювання. Наприклад, «зашлакованість 3-го ступеня за шкалою ВООЗ». Це розлучення: немає ні такого діагнозу, ні відповідної шкали. Це легко перевірити на сайті ВООЗ.
Інші популярні діагнози: “закислення всього організму”, “напруга печінки або імунітету”, “дисбактеріоз крові”. Але таких патологій немає. Хоча є схожі терміни, наприклад, лікарі можуть говорити про напруженість імунітету. Але це не діагноз, а один із досліджуваних показників. Проте пацієнт сам додумує те, що ніхто не говорив, і лякається.
І ще: псевдодіагности не мають жодної підтвердженої дослідженнями шкали нормальних показників. Вона дозволила б іншому лікарю чи пацієнтові перевірити, наскільки його результати відрізняються від норми. Але ні, жодних цифр, що перевіряються, — лише слова, яким треба вірити. Або фрази у тому, що це еталонні показники перебувають усередині апарату і він порівнює із нею результати пацієнта. І взагалі, «цей прилад придумали люди розумніші за вас».
4. Призначення «чудо-засобу» — нібито безпечного та ефективного
За результатами псевдодосліджень ніколи не виписують звичайні ліки, які мають клінічно доведений ефект. Клієнту кажуть: медикаменти мають побічні ефекти. Значить, таблетки неодмінно зашкодять.
Псевдодіагности добре розуміються на психології. Вони знають: кожній людині хочеться лікуватися легко та приємно. При цьому виникає ілюзія, що пацієнт по-справжньому піклується про себе. Адже він вибирає лише засоби без побічного ефекту, які точно не завдадуть шкоди.
Тому після обстеження людина легко погоджується застосовувати «чудесні та безпечні» біодобавки та гомеопатичні препарати. І навіть «диски, із записаними на них інформаційними образами ліків, які можна передати інтернетом».
Зручно, ніякої шкоди. Але тільки в тому випадку, якщо це застосовується поза хворобою.
Неіснуючу патологію і справді можна лікувати непрацюючими засобами. Але справжню хворобу немає.
5. Заяви про численні підробки чудо-апарату
Як правило, у всіх псевдодіагностичних центрах вам скажуть: тільки у нас прилади правильні та працюючі. У решти — лише підробки, а застосовують їх шарлатани. Іноді навіть покажуть довгий перелік таких фальшивих апаратів. І попередять: їх у жодному разі використати не можна, і тільки наш — треба.
У мене завжди постає запитання: скажіть, коли ви востаннє бачили підроблений апарат УЗД чи ЕКГ? Що він робитиме – каву варити? Як можна собі уявити підроблений апарат із нормальної медицини?
Але в псевдодіагностиці регулярно зустрічаються і «несправжні прилади», і «сфальшоване програмне забезпечення», і віртуальні битви за право назвати свої агрегати правильними та еталонними.
Ось ще один популярний прийом розлучення діагноз. Як тільки вийде нова версія програмного забезпечення апарата, всі попередні його показання обнуляються. І пацієнтів із бази даних знову запрошують пройти обстеження. Кажуть, що попередня версія була недосконалою, тому якийсь важливий діагноз міг залишитися непоміченим. Але тепер від чудо-приладу точно нічого не сховається. Тому клієнтам пропонують знову принести свої гроші.
6. Неможливість отримати офіційний документ – довідку чи рецепт
Жоден псевдодіагностичний центр не видасть вам навіть довідки, де сказано, що ви можете відвідувати басейн. Ви ніколи не отримаєте там рецепт чи лікарняний. Тим більше, документи, які потрібні для оформлення інвалідності.
Будь-який діагноз слід підтверджувати за допомогою певних методик. Для кожного захворювання розроблено свої стандарти, існує список необхідних аналізів та досліджень. Це зроблено для того, щоб лікар, який видає документ, не мав сумнівів у правильності діагнозу.
Співробітники псевдодіагностичних центрів не мають впевненості в тому, що їхні висновки точні. Більше того, іноді у таких клініках працюють не шарлатани, а нормальні лікарі. Вони кажуть, що не залишать поза увагою хворого із справді серйозною проблемою. І обов’язково відправлять людину до профільних фахівців, якщо побачать, що їй потрібна серйозна діагностика та кваліфікована допомога.
Але якщо пацієнт практично здоровий, йому можна видати висновок, отриманий, наприклад, за допомогою «кармаскопа». І там разом із традиційними показниками може бути «прихід духу», «кармічна навантаження душі», «рівень очищення організму від токсинів та шлаків» та «довжина хвилі клітин проблемних органів».
Якщо ви з таким прийдете на медико-соціальну експертну комісію, наприклад, то вам інвалідність хіба що за психічним захворюванням випишуть. А в басейн із таким не пустять точно.
Є й інші критерії розлучення діагноз. Але ці шість можна вважати основними. І якщо вам пропонують «нову унікальну методику, яка замінить відразу всі діагностичні процедури», варто перевірити, чи вона не відповідає одному або декільком пунктам з цього списку.
