У супергероїв з коміксів багато попередників – і боги з давніх міфів, і персонажі поп-культури. До появи перших випусків про Бетмена американські діти 1930-х зачитувалися історіями про Тарзана, ковбоїв і таємничих нічних сищиків, а в кіно дивилися на іншого відомого героя в масці – Зорро. Але роком народження супергероїв можна з упевненістю назвати 1938 рік. Тоді молоді автори та художники Джеррі Сігел і Джо Шустер за 130 доларів продали видавництву National Allied Publications коротку історію під назвою “Супермен”. Уже до сьомого випуску комікс про героя продавався накладом у півмільйона примірників. Запит читачів не залишився непоміченим: через рік вийшла перша історія про Бетмена, флагманського персонажа майбутнього видавництва DC Comics, а в 1940-му з’явилися всі класичні супутники його історій – від Жінки-кішки до Джокера. У 1939 році вийшов перший комікс видавництва “Марвел”, яке тоді називалося Timely.
Сьогодні без супергероїв неможливо уявити сучасну популярну культуру, а світи коміксів розрослися до гігантських всесвітів, про які пишуть енциклопедії та дисертації. Ми розповімо про те, хто придумав деяких відомих персонажів і які культурні відсилання можна виявити за їхньою спиною.
1. Джокер
Перша поява: 1940 рік.
Творці: Боб Кейн, Джеррі Робінсон, Білл Фінгер.
У коміксах DC немає канонічної версії біографії Джокера, і ніхто не знає, як він отримав свої знамениті шрами на обличчі. З історією створення персонажа теж усе складно. Заклятий ворог Бетмена дебютував у коміксі Batman №1 у квітні 1940 року. Авторами персонажа є художники Боб Кейн і Джеррі Робінсон, а також сценарист Білл Фінгер. Це загальновизнані творці героя, але їхні версії подій, що передували появі героя, різняться. У цих історіях є одна спільна деталь: усі троє визнавали, що головним прототипом Джокера став актор Конрад Фейдт в образі персонажа Гуінплена з німого фільму 1928 року “Людина, яка сміється” за романом Віктора Гюго.
Джеррі Робінсон запевняв, що образ лиходія заснований на його ескізі листівки, натхненної гральною картою Джокера. Тоді ж він придумав ім’я лиходія. Фінгер визнав цей концепт незавершеним і надав малюнку схожість із героєм “Людини, яка сміється”. Саме після цього на обличчі персонажа з’явилася постійна зловісна посмішка.
З версією Робінсона не згоден другий художник Боб Кейн. За його словами, ескіз із гральною картою з’явився вже після того, як було створено концепт.
Білл Фінгер і я створили Джокера. Джокер схожий на Конрада Фейдта. У Білла Фінгера була книжка з фотографією Конрада Фейдта, він показав її мені і сказав: “Ось Джокер”. Джеррі Робінсон не мав до цього абсолютно жодного стосунку, але він завжди казатиме, що створив його, доки не помре.
Усі учасники подій пішли з життя, упевнені у своїх словах, тому істинна історія Джокера так достеменно й невідома. Але що відомо достеменно, так це те, що Джокер міг бути вбитий Бетменом уже в першому ж номері. Але це рішення змінило видавництво: редакторка випуску Вітні Елсворт побачила в персонажі потенціал для цілої серії, а не окремого номера, тож смерть Джокера в першому випуску навмисно показали туманно, щоб була можливість повернути його знову. Розвитком героя продовжив займатися Білл Фінгер – саме йому читачі завдячують тим, що Джокер перетворився на основного і головного ворога Бетмена.
2. Жінка-кішка
Перша поява: 1940 рік. Творці: Боб Кейн, Білл Фінгер.
Жінка-кішка з’явилася в тому самому випуску коміксу про Бетмена, що й Джокер. Авторами персонажа є Білл Фінгер і Боб Кейн, і з приводу цього немає жодних суперечок ні в авторів, ні в істориків. Кейн вирішив, що історії про Бетмена бракує персонажа, який міг би привабити жіночу аудиторію. До цього з моменту старту серії 1939 року на сторінках коміксу не з’являлися супергероїні. При створенні Жінки-кішки автори, як і у випадку з Джокером, надихалися кіно. Кейн розробляв образ героїні, спираючись на зовнішність і амплуа голлівудських зірок 1930-х – Джин Харлоу і Хеді Ламарр. За задумом невловима, незалежна і сильна жінка мала розбавити нудний чоловічий світ Бетмена, який зайнятий тільки затриманням вуличних злодіїв і гангстерів, і додати в нього романтичної напруги. Цим Жінка-кішка нагадує типаж фатальних красунь з американських нуар-фільмів. При цьому, хоча і в першому випуску героїня виступає як антагоніст, її не було задумано лиходійкою. Від самого початку автори припускали, що вона може бути як союзником, так і ворогом Бетмена. Тому, до речі, в коміксах вона ніколи не вбивала своїх ворогів.
Образ кішки для першої супергероїні DC був обраний Кейном не тільки тому, що, на його думку, кішок найлегше асоціювати з жінками, а й через те, що головним героєм серії був чоловік у костюмі кажана. Тому їхні взаємини автори описують як вічну гру в кішки-мишки.
У першому випуску героїня постала з псевдонімом “Кішка”. Її образ тоді був далекий від канонічного вигляду жінки в обтягуючому чорному костюмі. Спочатку вона носила зелену туніку і не одягала маску. Хоча їй це було не потрібно. За сюжетом випуску Кішка зламувала ювелірні магазини, переодягнувшись у літню жінку. Зелений колір закріпився за нею аж до кінця 1960-х, потім з’явилися фіолетові, сірі та коричневі варіанти. Чорний став постійним кольором персонажа тільки в 1990-х – після успіху фільму “Бетмен” Тіма Бертона і героїні Жінки-кішки, зіграної Мішель Пфайффер.
3. Немор
Перша поява: 1939 рік.
Творець: Білл Еверетт.
У кіновсесвіті “Марвел” Немор з’явився лише 2023 року у фільмі “Чорна пантера-2: Ваканда навіки”, але історично це один із перших супергероїв видавництва, створений задовго до Людини-павука, Фантастичної четвірки та Залізної людини.
Автор персонажа – художник і сценарист Білл Еверетт. Наприкінці 1930-х він працював у видавництві Funnies, Inc. і займався концептом щотижневого видання Motion Picture Funnies Weekly – його планували розповсюджувати безкоштовно в кінотеатрах як промоматеріали майбутніх випусків. Еверетт знав, що його колега Карл Бургос розробляє персонажа Людини-смолоскипа (не плутати з Людиною-смолоскипом із Фантастичної четвірки). Художнику захотілося зіграти на опозиції теми вогню з водою і він вигадав Немора – царя океанів і морів. Також як натхнення для створення суворого напівбога, який карає людей за їхні злочини проти природи і вселяє паніку в мореплавців, Еверетт називає “Оповідання Південних морів” Джека Лондона та “Поему про старого мореплавця” Семюеля Кольріджа.”
Референсом для зовнішності героя стала статуя “Меркурій, що летить” італійського скульптора XVI століття Джамболон’ї. Крім того, в образі Немора легко помітити паралелі з Суперменом: обидва персонажі – прибульці, що володіють необмеженою силою у світі людей. Тільки на відміну від непохитного і блискучого героя DC, Немор діє як антигерой – тобто робить погані вчинки, керуючись своєю мораллю та ідеєю справедливості.
Ідея з промовиданням Motion Picture Funnies Weekly зрештою не злетіла, і ті кілька надрукованих екземплярів із Немором зараз вважаються колекційною рідкістю. Тоді команда Funnies, Inc. перейшла у видавництво Timely, попередник “Марвел”, і вже з його допомогою вдалося надрукувати комікс про героя. А Людина-смолоскип, спочатку теж задуманий як лиходій, зрештою перейшов на бік добра і став постійним суперником Немора впродовж 1940-х років.
4. Халк
Перша поява: 1962 рік.
Творці: Стен Лі, Джек Кірбі.
Халк з’явився 1962 року одразу в сольному коміксі “Неймовірний Халк”. Автори героя – Стен Лі та Джек Кірбі. У персонажі слабкого вченого, який неконтрольовано перевтілюється на запеклого гіганта, легко вгадується чимало культурних відсилань – насамперед до героя повісті “Доктор Джекіл і містер Хайд”. Цей вплив визнають і творці, але додають важливу деталь. Стена Лі спонукала створити подібного персонажа-громилу популярність іншого схожого героя – Істоти з “Фантастичної четвірки”. Ця серія вийшла роком раніше і досягла величезного комерційного успіху. Інші джерела натхнення – Квазімодо і монстр із “Франкенштейна”.
Я розумів, що люди з більшою ймовірністю віддадуть перевагу тому, хто далекий від досконалості. Упевнений, ви пам’ятаєте Квазімодо, але чи легко вам назвати когось гарного і героїчного з “Собору Паризької Богоматері”? А ще є монстр Франкенштейна. Ніхто не зможе переконати мене, що він був поганим хлопцем. […] Я вирішив, що з таким самим успіхом міг би запозичити й історію доктора Джекіла. Наш герой теж постійно змінював свою звичайну особистість на надлюдське альтер его і навпаки.
Коротке хльостке ім’я, що починається на латинське H, натхненне коміксом 1930-х The Heap, головним героєм якого був величезний зелений монстр із болота. Однак свого канонічного кольору Халк набув не відразу. Спочатку Стен Лі хотів, щоб він був сірим: так новий герой більше нагадував би монстра з “Франкенштейна”. Але друкарні на початку 1960-х не могли точно передати сірий, і в різних номерах першого випуску його колір варіювався від зеленуватого до синього. У підсумку до другого випуску Халка перефарбували. Але у всіх пізніх переказах історії його походження підкреслювалося, що в перші дні після мутації герой був сірого кольору.
5. Надя Ван Дайн
Перша поява: 2016 рік.
Творці: Марк Вейд, Алан Девіс.
Може здатися, що всі герої коміксів придумані півстоліття тому, а зараз видавництва лише й роблять, що переосмислюють старі концепти. Але нові персонажі з’являються досі. Надя Ван Дайн – героїня зі здібностями Людини-мурахи – дебютувала в коміксах у 2016 році. За сюжетом, вона дочка Хенка Піма (оригінальної Людини-мурахи) і його першої дружини Марії. Надя не знала своїх батьків, бо одразу після народження її викрали й виховували в “Червоній кімнаті” – тій самій організації з СРСР, яка готувала міжнародних шпигунів (наприклад, там же виросла Чорна вдова). Але Наді вдалося втекти, знайти свою мачуху Джанет Ван Дайн (оригінальна Оса з “Месників”) і дізнатися про власне минуле.
Надя Ван Дайн – представниця покоління супергероїв-підлітків, які стали популярними у 2000-х. До них же належить Міс Марвел, а ще інші новачки десятиліття: Залізне серце (дівчинка-вундеркінд, яка замінила Залізну Людину), Майлс Моралес (нова Людина-павук) і Браун (нове втілення Халка). Надя Ван Дайн, таким чином, стала молодою версією супергероїв зі здібностями Оси і Людини-Мурахи. Але тільки на уміннях подібності не закінчуються. Автори персонажа надихалися актрисою Еванджелін Ліллі, яка зіграла Осу у фільмі “Людина-мураха”. Її героїню у фільмі звуть Хоуп Ван Дайн. Автори підібрали слов’янський варіант імені Хоуп і назвали нову героїню Надією. А ще Надя в коміксах має портретну схожість з акторкою.
Надя не єдина супергероїня російського походження. Зазвичай такі персонажі були лиходіями, але є й винятки, наприклад Колос або Чорна вдова. Більшість із них були створені в період холодної війни, тому сьогодні їх можна звинуватити в стереотипності. Але супергероїв вигадують і в Україні. І незабаром до вже відомого Майора Грома можуть додатися й нові. Так, у Москві пройшов другий творчий хакатон, учасники якого мали придумати вітчизняних супергероїв. Роботи оцінювали члени російської Гільдії кінопродюсерів, тому, можливо, вже незабаром ми побачимо оригінальні супергеройські проєкти на екранах кінотеатрів.
6. Шторм
Перша поява: 1975 рік.
Творець: Девід Кокрум.
Шторм – один із найвідоміших жіночих персонажів видавництва “Марвел” і перша чорношкіра супергероїня в історії. Вона дебютувала у складі оновленої команди “Люди Ікс” 1975 року. В оригінальному складі, представленому 1963 року, не було багатьох культових представників цього всесвіту, як-от Росомахи чи Шельми. За сюжетом серії New X-Men стара команда потрапляла на живий острів, який почав винищувати мутантів. Не всі пережили таку пригоду, але на це і був розрахунок творців: у такий спосіб вони хотіли замінити непопулярних персонажів новими.
У цій серії “Люди Ікс” стали міжнародною командою, що вирішує питання планетарного масштабу. До цього герої були тільки американцями. Новий концепт зажадав представників інших рас і національностей. Так, у цій серії дебютували Колос (з України), Нічний стрибунець (з Німеччини), Буревісник (представник корінних народів Північної Америки) і Шторм (родом з Кенії). Художник Дейв Кокрум говорить, що видавництво планувало вийти на міжнародні ринки, тож замовило історію про інтернаціональну команду героїв.
У новій концепції від самого початку планувався чорношкірий персонаж, але Шторм з’явилася не одразу. Дейв Кокрум спочатку придумав героїню Чорну кішку (не плутати з Чорною кішкою з коміксів про Людину-павука). На ній був костюм Шторм без накидки, нашийник із дзвіночком і зачіска з пучками на голові на зразок котячих вух. Вона могла перетворюватися на людиноподібну кішку. Але під час підготовки серії сталася велика перерва, під час якої у “Марвел” стали популярними комікси про Тигру – жінку з аналогічними здібностями. Кокрум вирішив не повторюватися і перепридумав героїню, додавши канонічне біле волосся і плащ.
Нові здібності вирішили взяти в іншого персонажа. У другого художника серії Роя Томаса був розроблений супергерой Тайфун, який вміє керувати погодою. Він запропонував віддати його концепцію Шторму. Так склався остаточний образ героїні. Тайфун зрештою не з’явився в жодному вигляді, бо творці вирішили, що в команді вже достатньо чоловіків.
