Що таке інстинкт
Інстинкт – це поведінка, яка закладається генами і виникає у відповідь на непередбачувані події. Це потрібнощоб пристосовуватися та виживати.
Так, птах реагує на писк та зовнішній вигляд пташеня і починає його годувати. Їй не треба цьому вчитися чи аналізувати те, що відбувається. Тому дитинчата зозуль чудово почуваються в чужих гніздах.
Чи існують складніші інстинкти
Говорячи про інстинкти, часто наводять наприклад, не якісь прості реакції на кшталт того, що квіти розгортаються до сонця, а складні поведінкові моделі. До них належать інстинкт самозбереження, виживання, міграційний і навіть інстинкт убивці. Але тут все не так просто.
Інстинкт – це обов’язкова до виконання програма. Але навіть якщо говорити про тварин, чия поведінка має підкорятися цим вродженим моделям, можна побачити якісь протиріччя. Наприклад, хом’ячихи мають вирощувати потомство, але іноді з’їдають своїх дітей.
Вчені провели цікавий експеримент на вагітних щурах: їх запускали на космічному човні, а за кілька днів до пологів повертали на Землю. У результаті поведінка новонароджених космонавтів відрізнялася від контрольної групи. Якщо їх поміщали в акваріум спиною вниз, вони просто падали на дно, навіть не роблячи спроб перевернутися. А ось земляни переверталися, щоб виплисти: ще в утробі вони дізналися про гравітацію, якої немає в космосі.
Живі істоти справді отримують у спадок якісь реакції. Але чим останні складніші, тим вони пластичніші.
Чи є інстинкти у людини
Єдиної думки немає, тому що до концепції інстинкту можна підходити по-різному. Крайні точки: у людини не може бути інстинктів через свободу волі, або ми повністю залежні від біології істоти з певною (детермінованою) поведінкою. Одна з найкомпромісніших точок зору — інстинкти. єале реалізуються не так, як у тварин.
На відміну від тварин, людські інстинкти можуть змінюватися, тому деякі вчені називають їх інакше інстинктивною поведінкою. Вони є придбані під час навчання реакції, які поступово стають тим, що ми називаємо розумною поведінкою.
Наприклад, коли дитина вчитися ходити, то інстинктивно йде на поклик батьків. Але чим більше сигналів він отримує від середовища, тим швидше вчиться реагувати на стимули осмислено: він починає замислюватися, а чи зараз йому потрібно до мами і тата. Поступово поведінка ускладнюється та з’являються нові реакції. У міру зростання вони будуть трансформуватися і в результаті стануть частиною усвідомлених дій, а не інстинктів.
Чи можна виправдовувати поведінку людини наявністю чи відсутністю інстинктів
Ні. Давайте розглянемо приклад із статевою поведінкою, яку теж можна вважати інстинктом. До кожного біологічного виду характерна одна шлюбна система, та її представники що неспроможні вибрати іншу. Примати живуть у так званих гаремах: один самець, кілька його самок та їхнє різновікове потомство. Самець зацікавлений у збереженні своїх генів, тому може вбити дитинчата, що прибилося, з іншої родини.
І ми маємо щось спільне з приматами. Вчені з Канади з’ясували, що від рук вітчимів діти гинуть у 120 разів частіше, ніж від рук рідних батьків. Це страшно звучить. І безглуздо. Адже багатьох із нас виростили нерідні люди, і ми чомусь залишилися живими.
А ось у чому: за даними дослідження, з 1 000 000 прийомних дітей убитими виявилися 324. Тобто більш ніж у 999 з 1 000 випадків вітчим був дбайливим і ніжним батьком — отже, він відступав від шлюбної системи. Тобто діяв урозріз із інстинктом, що має бути неможливо. Виходить, є ще щось. І це – свобода волі.
Якщо ми відмовляємось від ідеї свободи волі, тому що все підкоряється нашій біології, ми не можемо бути об’єктивними дослідниками, вченими. Адже виходить, що наші висновки визначені закладеною біологічною програмою.
Якщо ми справді детерміновані істоти і коли-небудь прийдемо до остаточної теорії, яка зможе пояснити не тільки походження Всесвіту, а й її поведінку в будь-який момент відтоді, це означатиме, що сама теорія визначила шлях. Тобто ми приходимо до гіпотези, але не зможемо дізнатися, чи вона вірна, тому що вона і привела нас до цього висновку. Це велика іронія, яка властива аргументам проти свободи волі.
Свобода волі не заперечує еволюцію та «тваринну» природу людини. Наш мозок підпорядковується законам фізики, хімії та нейронних зв’язків, які подарували нам цю свободу волі. Бо якби це було не так, то не було б ідей інстинктів, які керують нашим розумом.
