В останні тижні стараннями блогерів на поверхню знову спливли пікап-гуру (які через свою моральну подобу, як відомо, в принципі не тонуть). Цього разу у фокус уваги потрапив автор курсів, який лише за 30 тисяч рублів розповість, як «проводити час із дівчатами не лише цікаво, а й ефективно». Серед іншого він обіцяє навчити, як «подолати останній опір дівчини», що частково є насильством, бо ні, значить, ні. Але це тема окремого тексту.
Нас зараз цікавить інше. Як «кейсів» інфогуру прикладають відеозаписи зі побачень, які включають різні елементи взаємодії — від знайомства до сексу. Більше того, зняті постільні сцени пікапери просять у своїх «вихованців» як залік. Самі вони зізнаються, що роблять це «за допомогою новомодних засобів», тобто прихована відеозйомка.
Можна було б розібрати, чому неузгоджена зйомка, зокрема сексуальні сцени, — це дно. Але якщо комусь треба таке пояснювати, то робити це вже пізно і начебто марно. Що далі – розповімо, що не можна підпалювати кішку, тикати ножем у людей? Але дія, про яку йдеться, — це ще й злочин, і з такими зловмисниками можна боротися правовими засобами.
Які наслідки можуть бути у зйомки сексу прихованою камерою
У Кримінальному кодексі є стаття 137 – «Порушення недоторканності приватного життя». Вона передбачає покарання не лише за поширення, а й за збирання відомостей, що становлять чиюсь особисту чи сімейну таємницю. Тобто необов’язково відео та фото кудись викладати, достатньо їх зробити.
Ось що каже на цю тему Верховний суд РФ: «Під збиранням відомостей про приватне життя особи розуміються навмисні дії, які перебувають в отриманні цих відомостей будь-яким способом, наприклад шляхом особистого спостереження, прослуховування, опитування інших осіб, у тому числі з фіксуванням інформації аудіо-, відео-, фотозасобами, копіювання документованих відомостей, а також шляхом викрадення чи іншого їхнього придбання».
На думку пікап-гуру, від відповідальності їх має уберегти те, що «обличчя всі замащені, конфіденційні дані з кейсу прибрано, і залишається гола взаємодія двох людей». Але це аргумент на користь бідних. По-перше, розмиття обличчя періодично злітає — чи спеціально, чи тому, що умінь не вистачає, — і його видно. По-друге, особа не єдина, чому постраждалу можна ідентифікувати. Втім, інфогуру і самі все розуміють: інакше, ніж пояснити той факт, що вони приховали від цікавих очей порно-контент, коли їхні дії надали розголосу.
Якщо особа замазана або розмита, це може бути перешкодою. Але не в тому розумінні, в якому запевняють автори таких курсів. Поліцейські навряд чи без додаткової мотивації розшукуватимуть жертву агресора — це довго й нудно. Але якщо постраждала сама заявить у поліцію, надасть дані про те, хто виклав зйомку, процес стане в рази простішим і може зустрітися співробітниками органів з великим ентузіазмом.
Але це ще не все. Інфогуру підстраховують словами, ніби на відео актриси. Це слушний аргумент для якогось «ВКонтакті»: компанія вже відмовлялася з цієї причини видаляти відео з реальним зґвалтуванням. Але в КК РФ є ще одна стаття — «Незаконне виготовлення та обіг порнографічних матеріалів чи предметів». Ні згадка про актрис, ні розмите обличчя тут не відіграють жодної ролі.
Загалом, зйомка прихованою камерою, зберігання подібних матеріалів і тим більше поширення – це злочин. А аргументи на користь того, що людей за це неможливо залучити — брехня. Злочинці намагаються переконати, що їм нічого не буде, і це, а також сором жертви дозволяє їм уникати відповідальності. Але активність постраждалої тут найкращий драйвер, щоб покарати винних.
У судовій практиці такі справи є. Наприклад, у Магадані чоловік зняв секс прихованою камерою, а потім виклав відео в інтернет. За це його засудили одночасно за двома вищезгаданими статтями. Схожий випадок був в Уфі. У Петербурзі чоловіка покарали за приховану зйомку за ще дивніших обставин: він встановив камеру в туалеті комунальної квартири. І навіть за поширення фото та відео, отриманих з дозволу учасниці, успішно карають.
Що робити, щоб не потрапити на зйомку прихованою камерою
Погані новини: нічого не гарантує, що ви не зіткнетеся з подібним. Приховану відеозйомку влаштовують не тільки випадкові знайомі (причому обох статей), а й давні партнери та подружжя. Не вдасться залізти в голову до іншої людини і дізнатися, що сьогодні її перемкнуло. Та й усіх постійно підозрювати – це не зовсім здорова ситуація.
Але є кілька речей, на які варто звернути увагу. Для початку іноді відеоспостереження не таке вже й приховане. Наприклад, навпроти вас стоїть відкритий ноутбук або комп’ютер із веб-камерою. Можливо, це збіг, але найпростіше зізнатися людині, що ви почуваєтеся незатишно, і попросити прибрати записувальні пристрої.
Насторожити повинен той факт, що партнер наполягає, щоб ви залишалися у конкретній локації. Допустимо, пропозиція перейти в іншу кімнату або переміститися з ліжка на підвіконня сприймається з протестом. Тому що це виведе вас із «зони поразки».
Крім того, іноді зловмисник видає себе тим, що грає на камеру. Він знає, де вона встановлена. А людям буває складно утриматися від того, щоб не поглядати у бік записуючого пристрою.
Ну і, нарешті, напівшпигунський спосіб для особливо підозрілих та дуже швидких: вимкнути світло та зробити кілька фотографій кімнати зі спалахом. Лінза камери може дати відблиск на відео, він виглядатиме білою точкою. Виявляти себе так можуть не тільки записуючі пристрої, але й інші об’єкти, що відображають. Тож непогано буде потім увімкнути світло і переконатися.
Ну і головне: якщо ви почуваєтесь дискомфортно, а ваш «останній опір» долають, здається, краще піти. І справа навіть не у можливій відеозйомці.
Читайте також ?
