Майже щодня нас відвідують наполегливі думки про те, що ми не подобаємось оточуючим. Після розставання з кимось, з ким ми щойно познайомилися чи кого мало знаємо, ми нескінченно прокручуємо у голові усе, що сказали і зробили. І думаємо: «Це було страшенно незручно», «Навіщо я так поводився?», «Якщо до цієї розмови я ще могла йому трохи подобатися, то тепер точно ні». І хоча ми не самотні у своїх думках, вони дуже далекі від реальності, а виною всьому «розрив симпатії».
Що означає «розрив симпатії»
Так називають феномен, який полягає в наступному: ми подобаємося іншим людям набагато більше, ніж думаємо.
Термін «розрив симпатії» з’явився завдяки дослідженню, результати якого були опубліковані у 2018 році. Його автори — психологи зі США та Великобританії — провели серію експериментів, щоб з’ясувати, наскільки точно ми оцінюємо думку про нас і що на нього впливає.
Учасників першого експерименту поділили на пари та попросили познайомитись, ставлячи один одному питання із запропонованого списку — наприклад, звідки вони і чим займаються. Потім кожен із них заповнював анкету і ставив оцінки своєму співрозмовнику та самому собі. У результаті оцінка, яку отримували учасники від інших, була в середньому на 0,8 бала вище за оцінку, на яку вони заслуговували на їхню власну думку.
Результати решти експериментів, наприклад, коли першокурсники знайомилися із сусідами по гуртожитку або коли незалежні експерти переглядали відеозаписи спілкування та оцінювали учасників, виявилися аналогічними. Люди систематично недооцінювали, наскільки подобалися співрозмовникам, і загалом були схильні оцінювати себе гірше, ніж насправді виглядали в очах оточуючих.
Фахівці також зазначили, що ми недооцінюємо себе, навіть коли інші люди явно висловлюють свою симпатію, наприклад, посміхаються і подають інші невербальні сигнали. Це пов’язано з тим, що ми надто стурбовані своєю репутацією та тим, яке враження справляємо, щоб помічати ці сигнали.
У 2021 році дослідники із США вирішили дізнатисяУ якому віці ми вперше потрапляємо під вплив «розриву симпатії». Вони з’ясували, що це відбувається, коли дитині виповнюється 5 років і вона починає цікавитися чужою думкою про себе, розуміти, що таке репутація, та переживати через неї. У міру дорослішання «розрив симпатії» у відносинах з оточуючими стає дедалі помітнішим.
Як «розрив симпатії» впливає на відносини
Як і будь-яка інша соціальна істота, людина хоче не тільки проводити час разом з іншими людьми, а й подобатися їм. Це бажання продиктоване нашою потребою бути частиною групи, адже для наших далеких предків самотність майже завжди означала вірну смерть.
«Розрив симпатії» змушує нас уникати соціальної взаємодії. Дослідження показують, що нам властиво закінчувати розмову з переконанням, що ми справили погане враження, особливо якщо ми спілкувалися з людьми, яких не дуже добре знаємо. Ця оцінка закріплюється у нашій свідомості та формує наші відносини у перспективі.
При цьому ефект «розриву симпатії» може зберігатися протягом кількох місяців, а його дія не залежить від того, наскільки тривалою чи якісною була розмова. У нашому суспільстві не прийнято одразу після розмови прямо запитувати у співрозмовника, наскільки ми йому сподобалися. Тому нам залишається лише здогадуватись, що він про нас думає. Ми нескінченно прокручуємо діалог у голові, аналізуємо всі свої репліки та уявляємо, як вони звучали для когось, чиї переваги та цінності ми ще не знаємо. Звичайно, всі подібні припущення досить упереджені, тому що в їх побудові бере участь наш внутрішній критик.
Але якщо ми будемо впевнені, що інші люди вважають нас, наприклад, зарозумілими і байдужими, то ми, швидше за все, будемо захищатись, переживати, відмовлятися від співпраці і навіть ставитися до них вороже. У результаті наш занепокоєння з приводу того, що думають про нас оточуючі, і наша схильність недооцінювати, наскільки ми їм подобаємося, можуть зіпсувати будь-які стосунки ще до того, як вони встигнуть розпочатися по-справжньому.
Як подолати «розрив симпатії»
Нагадувати собі про його існування
Наступного разу, коли ви гадатимете, яке враження справили на нового знайомого, нагадайте собі, що ви саме здогадуєтеся. І що є безліч речей, про які ви поки не знаєте, тому заповнюєте прогалини домислами, і вони змушують вас турбуватися.
За словами психологів, дуже часто ми думаємо про те, що могли б сказати або зробити краще, і підміняємо цими роздумами думки іншої людини, які, на нашу думку, могли спасти йому на думку. Насправді будь-які наші припущення досить далекі від правди. Навколишнім є про що подумати, вони мають власні переживання і проблеми. Тому, швидше за все, все не так погано, як вам здається.
Діяти
Допустимо, ви сходили випити кави з новим колегою, а потім кілька днів не спілкувалися. Поки ви думаєте про те, що він мовчить, тому що не дуже зацікавився спілкуванням з вами, він, мабуть, думає про те саме. І кожен із вас чекає дій від іншого, а не робить перший крок самостійно.
Розірвіть замкнене коло і підіть назустріч іншій людині, якщо вам сподобалося в його компанії і хотілося б познайомитися з ними ближче. Наприклад, запросіть його пообідати разом. Є всі шанси, що ви отримаєте позитивну відповідь.
Демонструвати гарне ставлення
Коли знайомі викликають у вас симпатію, заведіть звичку говорити про це. Досить простої фрази: “Я добре провів час, давай повторимо”. Якщо вам було приємно спілкуватися з людиною, швидше за все, ви теж їй симпатичні.
Ще один спосіб виявити інтерес — ставити запитання та робити компліменти. Люди люблять розповідати про свої думки та почуття. Дослідження показують, Що майже 40% нашого щоденного спілкування займають розмови про суб’єктивний досвід. Допомагайте людям говорити про себе, спрямовуючи розмову у потрібне русло. Так ви точно дасте сприятливе враження.
Хороші новини в тому, що «розрив симпатії» зникає, як тільки ми зближуємося з іншими людьми, і чим більше ми їх дізнаємося, тим впевненіше почуваємося під час спілкування.
