Зараз лікарі знають про рак більше, ніж будь-коли. Вони розуміють, чому він з’являється, як розвивається та як можна на це вплинути. Але онкологія продовжує лякати і породжувати в умах людей міфи. Про частину з них ми поговорили з відомим онкологом Іллею Фомінцевим, а заразом з’ясували, чи потрібно щороку проходити диспансеризацію.
— Спочатку головне питання: чи реально запобігти раку? Може є якісь вакцини, препарати, про які мало хто знає?
— Так, є міф, що фармакологічні компанії знають, як не допустити раку, але, боячись втратити гроші, нікому про це не говорять. Але якби умовна «вакцина від раку» існувала, про неї вже знало б все людство. Фармкомпанія, яка б розробила її, не зневажалася б і зібрала всі гроші світу. Адже попит був би фантастичним! Але так ніхто не робить, значить препарату просто немає.
Гарантовано можна захиститися лише від одного виду раку – раку шийки матки. Кожна людина, яка зайнята сексом хоч раз у житті, з величезною ймовірністю інфікована вірусом папіломи людини. Це саме собою, звичайно, не гарантує дисплазію та ракові зміни шийки матки, але підвищує ризики.
Відсутність ВПЛ означає, що рак шийки матки не буде. Так що я сказав би, що вакцинація від ВПЛ максимально виправдана річ. Через вартість ця вакцина навряд чи увійде в систему ЗМС, але власним коштом її варто робити всім, хто ще не почав статеве життя. Та й тим, хто вже почав, теж: це знижує ризик раку шийки матки та багатьох інших видів раку, пов’язаних із ВПЛ.
— Чи це означає, що в цілому від раку не захиститися?
– Ні. Усі чинники ризику діляться на немодифицируемые (тобто ті, куди не можна впливати) і модифицируемые. До перших належить спадковість, до останніх – харчування, звички, статура.
Загалом, поміняти своїх біологічних батьків не можна, але, знаючи про їх стан здоров’я, краще представляти свої ризики і вчасно обстежитися. Ну і намагатися виключити з життя фактори, що підвищують ризик раку.
Вони перераховані на сайті Міжнародного агентства з вивчення раку. Це куріння (і активне і пасивне), ожиріння, відсутність фізичної активності, неправильне харчування, вживання алкоголю, проживання в екологічно неблагополучній локації, ігнорування вакцинації, гормональна терапія, вплив прямих сонячних променів і радіації.
— Тобто шкідливі звички справді викликають рак?
— Куріння та алкоголь доведено підвищують ризик раку. Зрозуміло, не безпосередньо його викликають у стилі «Алло, рак, ми тут, у легень, виходь». Просто запускається певний ланцюг змін, який підвищує його ймовірність. Куріння найчастіше вражає гортань та легені, алкоголь – шлунково-кишковий тракт. Так що так, відмова від цього значною мірою підвищує шанс не захворіти на рак.
— Ну з курінням та алкоголем все більш-менш зрозуміло, а ось дієта залишає питання. Що потрібно виключити з раціону, а що додати?
— Дієти, яка б могла повноцінно захистити від раку, поки що не існує. Є безліч досліджень умовних «англійських вчених», що той чи інший продукт підвищує або знижує ризик раку. Результати цих досліджень найчастіше різноспрямовані і не дозволяють зробити жодного осудного висновку. Але будьте певні: якщо знайдуться продукти, які справді сильно підвищують або знижують ризик раку, про них обов’язково буде трубити весь світ. Цього ви точно не пропустите.
Так було, наприклад, з усім відомим азбестом — це не продукт, а речовина, яка значно підвищує ризик раку. Коли це виявили, хайп довкола стояв такий, що азбест повсюдно виключили з будівельних технологій.
Напевно, можна говорити, що активне споживання червоного м’яса трохи підвищує ризик колоректального раку. Але навряд чи можна справді подолати таку кількість м’яса. Доведено деяку канцерогенність смаженої їжі, але знову ж таки зв’язок не дуже сильний.
Можна почути: «Цукор викликає рак». Але це не так. Як хімічна речовина, цукор безпечний. Що справді несе загрозу, то це надлишок калорій. Якщо їсти багато цукру, ви просто ожирете і підвищите свої ризики раком.
При цьому я нормально ставлюся до порад їсти багато ягід, часнику та капусти. Так, від раку вони самі по собі не вбережуть, але хоч вага ви не наберете. Отже, на один фактор скоротите ризик захворіти.
— Вітаміни та БАДи теж не врятують?
— Мені важко уявити, як у сучасних реаліях можна харчуватися, аби всерйоз недоотримувати вітаміни. В абсолютній більшості випадків людина отримує все необхідне разом із їжею. Тобто про авітаміноз тут говорити не можна. Як і про те, що якісь вітаміни здатні запобігти раку.
Ідея про зв’язок вітамінів та раку активно просувалася Лайнусом Полінгом. Він отримав Нобелівську премію з хімії, потім ще Нобелівську премію миру. І після всього цього у нього знатно поїхала кукуха: він дійшов висновку, що вітамін С допомагає запобігти раку. Полінг вже мав надрепутацію у своїй галузі, так що цей міф прийняли з оваціями. Потім Полінг ще написав книгу «Вітамін С та застуда», в якій також згадав цю ідею. Книжка, на жаль, свого часу теж стала популярною.
– Чула про аспірин. Він може допомогти?
— Аспірин справді знижує ризик колоректального раку. Це пряма хімічна дія аспірину, та й взагалі всіх НПЗЗ. Але, звичайно, це не означає, що нам усім треба пити аспірин. Він має свої побічні ефекти, шкода яких може легко перевищити користь профілактики. Тож співвідношення ризику та користі тут дуже сумнівне.
Аспірин постійно приймають багато людей, які страждають на серцево-судинні хвороби, тому що він уберігає від тромбоутворення, а профілактика раку тут бонус, не більше.
— Фізичні та психічні травми можуть спровокувати рак?
— Коли у людини виникає пухлина, їй зазвичай властиво в чомусь знаходити причини того, що сталося. Часто можна почути: “Справді, саме цим ліктем я вдарився в тролейбусі місяць тому”. Але рак, як правило, розвивається багато років. І прямого зв’язку між травмами та раком немає.
Жодної доведеної інформації про психогенні джерела раку також немає. Інше питання, що, перебуваючи довгий час у важких стресових обставинах, людина більше схильна до депресії і, як наслідок, куріння, алкоголізму, малої рухливості, ожиріння. А ці фактори власними силами, як ми вже обговорили, здатні підвищувати ризик онкології.
— А чи потрібно регулярно обстежуватися, щоб запобігти раку?
— Сама ідея диспансеризації — чудова річ. Але те, як вона реалізується в Росії, викликає у мене скоріше негативні емоції. Універсальної диспансеризації для всіх громадян країни приблизно однієї вікової категорії просто не існує. І шкоди тут може бути навіть більше, ніж користі. Неякісний процес діагностики може призводити до неточних результатів та призначення розширених обстежень, які людині може бути важко перенести. А деякі дослідження самі по собі небезпечні через високу інвазивність.
До того ж, є досить неочевидна річ: якщо ти рано виявив рак, це взагалі не означає, що ти приніс людині користь. З деякими пухлинами навіть на ранній стадії нічого не зробити. А інші види настільки добре лікуються, що навіть їх виявлення вже на пізніх стадіях не призведе до смерті людини. Отже місце для скринінгу є тільки в тій зоні, де рак приблизно «середньої небезпеки».
Скринінгу (виявленню на безсимптомній стадії) підлягають лише чотири види раку: колоректальний, шийки матки, молочної залози та легень. В інших випадках безглуздо обстежитись, якщо нічого не турбує. Це швидше завдасть шкоди, ніж користі.
Те саме стосується самообстеження. Якщо рак вже можна виявити власними руками, це вже не безсимптомна фаза. З появою підозрілих утворень на шкірі, природно, має сенс здаватися лікарю. Але щоранку оглядати тіло у пошуках невуса не варто.
Найрозумніше, що можна зробити щодо обстежень, — зрозуміти, які потрібні саме вам. На перелік обстежень впливатимуть стать, вік, спадковість, перенесені захворювання. Так що краще пройти онлайн-опитування і отримати необхідний мінімум обстежень, який зачіпатиме виключно ваші зони ризику. Ось їх цілком має сенс тримати під контролем.
