Уявіть, що ви сидите на дивані та дивіться телевізор. І раптом чуєте стукіт у двері. Це поліцейські, які прийшли заарештувати вашу кохану людину за вбивство. Вас шокує звинувачення, адже він завжди був ласкавим і уважним до вас. Ви просто не можете уявити, що ця людина здатна вчинити такий страшний злочин. Тим не менш, докази досить серйозні: відбитки пальців вашого близького знайшли на знарядді вбивства. Він заперечує і каже вам: «Я знаю, що ситуація виглядає огидно, але я не винен, вір мені! Якщо ти мені не віриш, то хто повірить?
Подумайте, як би ви вчинили в такій ситуації: стали б на бік близької людини або вважали б докази переконливим доказом? Правильної відповіді на це питання не існує, але філософія пропонує щонайменше дві точки зору на подібні етичні дилеми: евіденціалізм і прагматизм.
Що пропонує евіденціалізм
Вірити — це означає приймати щось за правду. А розібратися, де правда, допомагають незаперечні докази чи факти. Саме тому деякі філософи впевнені, що переконливі докази є єдиним, що має визначати, у що ми віримо. Така думка називається евіденціалізмом.
Його прихильники дивитимуться на ситуацію як незацікавлені спостерігачі. Це означає, що вони повірять об’єктивним доказам, а чи не своїм суб’єктивним відчуттям, що близька людина винна.
При цьому одні евіденціалісти вважають, що керуватись доказами необхідно тому, що це найбільш розумний та раціональний підхід. Інші йдуть за міркуваннями англійського філософа Вільяма Кліффорда: на його думку, покладатися на об’єктивні аргументи важливо ще й з моральної точки зору, оскільки вони не лише допомагають нам зробити правильний моральний вибір, а й дозволяють уникнути нечесності по відношенню до самих себе. Саме її ми виявляємо, коли ігноруємо докази.
Отже, з погляду евіденціалізму ми маємо повірити поліцейським і визнати, що наша близька людина винна у страшному злочині.
Що пропонує прагматизм
Відповідно до цієї філософської теорії, ми можемо вірити у щось навіть за відсутності переконливих доказів. Прагматизм передбачає, що в описаній вище ситуації потрібно враховувати безліч факторів, у тому числі шанс, що кохана людина все ж таки невинна, а ваш шлюб дасть тріщину, якщо ви сумніваєтеся в чесності чоловіка. І це не рахуючи його почуттів – тільки уявіть, яке це, коли вам не вірять навіть найближчі!
Прагматики переконані, що з урахуванням усіх цих факторів ухвалення чогось за відсутності доказів — правильний вибір з погляду моралі. Все тому, що такий вибір у наших інтересах: він допоможе підтримати партнера та зберегти шлюб. А отже, в історії з убивством вірити скоріше потрібно близькій людині, яка стверджує, що не винна.
А ви чого більше схиляєтеся: до евіденціалізму чи прагматизму? Поділіться своєю думкою у коментарях.
