Видавництво “Альпіна Паблішер” випустило книгу М. Васкеса “Стоїки перемагають”. У ній зібрані найвизначніші думки та ідеї великих філософів-стоїків. Грунтуючись на них, автор пропонує систему ментальних тренувань, які дозволять самовдосконалюватись та долати труднощі. Ми публікуємо уривок з п’ятого розділу про три способи дистанціювання.
Стоїки знали, що, змінюючи погляд на зовнішні події, ми змінюємо їхній вплив на нас. Вони, наприклад, радили відокремлювати думки від зовнішніх подій, уникаючи злиття з ними. Встановлюючи таку когнітивну дистанцію, ми можемо оцінювати все більш об’єктивно та спокійно.
Насамперед треба зрозуміти, що наші думки — це не ми самі, що ми можемо відокремити себе від них. Ми можемо усвідомлено їх аналізувати замість піддаватися викликаним ними емоціям. Крок тому дозволяє нам чіткіше побачити їх і запитати себе, чи не можна інтерпретувати дійсність інакше.
У сучасній психотерапії ця техніка називається когнітивним дистанціюванням, і, хоча сфера її застосування набагато ширша, стоїки вдавалися до неї в основному для пом’якшення ударів долі та протидії щоденним спокусам.
Існують різні способи дистанціювання. Насамперед це декомпозиція, свідоме розкладання джерела страху чи бажання на складові елементи. Потім — спроба уявити те, що трапилося з нами так, ніби це сталося з кимось іншим, і створити таким чином дистанцію між собою та подією.
І нарешті, стоїки радили дивитися на кожну подію ширше — як щодо простору, так і щодо часу. Розберемо кожен із цих способів.
Декомпозиція
Речі, які спокушають нас, втрачають свою привабливість, якщо їх розбити на складові елементи. Наприклад, ми пам’ятаємо, як Марк Аврелій казав, що його імператорське вбрання — це не більше ніж шерсть вівці, пофарбована фарбою з подрібнених молюсків, вино — виноградний сік, що забродив, а подана страва — труп тварини. Він міг би отримувати все, що забажає, але вважав за краще обходитися лише необхідним, використовуючи декомпозицію, щоб не піддаватися бажанням.
Слова, якими ми подумки описуємо зовнішні речі, визначають емоції, які у нас у зв’язку з цими речами. Отже, ми повинні використовувати слова, які викликатимуть потрібні емоції.
Коли речі здаються дуже привабливими, потрібно оголювати їхню суть і позбавляти всіх тих красивих слів, що описують їх. Зовнішня привабливість часто затьмарює розум.
Ніхто не розуміється на силі зовнішньої привабливості краще, ніж маркетолог. Наприклад, виробники харчових товарів часто намагаються представити свої продукти глибокої переробки як символ чогось високодуховного та витонченого.
Декомпозиція допомагає побачити всі їхні трюки. Об’єктивно дивлячись на ці продукти, ми позбавляємо їхньої привабливості. Кока-кола – це просто вода з цукром та смаковими добавками. Ваше улюблене печиво – це просто суміш дешевих рафінованих інгредієнтів: борошно, олія, підсолоджувачі та інші корисні речі.
Наша мета — не зменшити задоволення від життя, а навчитися цінувати те, що справді важливо, знижуючи свій потяг до речей, які нам шкодять.
Цю техніку також можна застосовувати, якщо ви боїтеся розмовляти з людьми, чиє становище видається вищим за ваше.
Якщо не хочете відчувати страх перед популярністю, владою чи багатством інших, думайте, що за всім цим зовнішнім блиском стоять просто люди, такі ж, як ми.
Чому той чоловік тобі здається таким величним? Тому що ти дивишся не лише на нього, а й на його п’єдестал. Карлик не стане вищим, видершись на гору. Ми помиляємося, коли судимо про людину не до душі її, а за вбранням.
Погляд на світ чужими очима
Коли щось відбувається з іншими, ми зазвичай судимо про це об’єктивніше, ніж у випадку із собою. Стоїки стверджували, що справжній мудрець може поглянути на те, що сталося з ним збоку, ніби це сталося з його сусідом.
Коли слуга сусіда розбиває кубок, ми кажемо, що в цьому немає нічого незвичайного. Коли розбивається твій кубок, тобі слід робити так само, як у випадку сусіда. Перенеси це і на речі значніші. Померла чия дитина чи дружина? Нема такого, хто не скаже, що це трапляється з людьми. Але, коли в нього самого хтось помре, він одразу кричить: «О, я нещасний!» Йому, однак, слід пам’ятати, що ми відчуваємо, почувши про нещастя інших.
Як і завжди, це легше зрозуміти розумом, ніж серцем, але, якщо ви спробуєте подивитися на те, що трапилося з вами очима іншої людини, вам буде легше впоратися із ситуацією. У когнітивно-поведінковій терапії, наприклад, рекомендується описувати проблеми у третій особі, щоб створити певну дистанцію.
Ми часто даємо добрі поради тим, хто зіткнувся з проблемою, але коли те ж саме відбувається з нами, не користуємося власними рекомендаціями. І тут теж можна скористатися технікою «Приклад мудреця». Спробуйте подивитись ситуацію очима того, ким ви захоплюєтеся. Як би він вчинив? Можливо, у вас і не вийде зробити ідеально, але розуміння того, що є інше бачення проблеми, допоможе вам.
Процес зміни себе необхідно сприймати як науковий експеримент з відстороненою цікавістю. Потрібно не скаржитися і переживати, що за тиждень не вдалося скинути жодного кілограма, а просто запитати себе, чому так вийшло і що слід зробити інакше наступного тижня. Невдач не існує, є лише дії та їх результати.
Розширення часу та простору
Ми приділяємо особливу увагу тому, що відбувається тут і зараз. Загалом це правильно — концентруватись на сьогоденні. Однак у скрутній ситуації потрібно дистанціюватися від проблем, щоб краще їх розглянути. Якщо поглянути на проблему в ширшому контексті, вона вже не здаватиметься такою вже важливою. Стоїки пропонували ряд вправ, що допомагають розширити межі мислення з погляду як простору, і часу.
На думку Марка Аврелія, можна зменшити переживання через проблеми, якщо «уявити, як великий всесвіт і нескінченно час, поміркувати про скороминущість всього сущого, включаючи наше власне життя».
Як ми вже бачили, для цього достатньо запитати себе, чи буде проблема такою ж важливою для нас через 10 років. У більшості випадків відповідь на це питання негативна, що зменшує наше страждання в сьогоденні. Якщо і через 10 років проблема все ще буде важливою, то потрібно розширити часові рамки. Чи це буде важливо через 100 років? Через 1000 років?
У своїх листах втіхи Сенека, говорячи про смерть у ранньому віці, радив пам’ятати, що тривалість життя будь-якої людини ніщо в порівнянні з нескінченністю. Якщо ми приймаємо той факт, що все наше життя мізерно мало в порівнянні з нескінченністю часу та простору, то наші проблеми також зменшуються.
Згадай найзнаменитішого довгожителя, який прожив понад 100 років. Якщо взяти час у цілому, то різниця між найдовшим і найкоротшим життям буде зовсім незначною.
Ця ідея відрізняється від модного сьогодні підходу, де прийнято зводити себе на п’єдестал і надавати величезної важливості всьому, що відбувається з нами. Стоїки мали протилежний підхід: вони закликали зрозуміти, що наше життя нікчемне в масштабах всесвіту.
Вони казали, що єдина постійна – це зміна. І хоча ідею скороминущості та непостійності приписують буддизму, насправді вона з’явилася за кілька століть до перших текстів буддистів. Грек Геракліт запропонував ідею загальної мінливості та руху, відому за його крилатою фразою «все тече, все змінюється». Стоїки часто зверталися до слів Геракліта, який казав, що в ту саму річку не можна увійти двічі, оскільки вона постійно змінюється.
Прийняття сталості зміни та незначності нашої ролі у всесвіті розкріпачує нас. Воно допомагає ширше поглянути на проблеми і не дає успіху вдарити в голову, а невдачам зламати нас.
Як нові піщинки знову і знову лягають на колишні, так і те, що було в житті, швидко заступається новими подіями.
Це означає, що ми не повинні втрачати спокій через незначні події і все насправді мізерно порівняно з нескінченністю часу та простору. Наше життя швидкоплинне, і йому на зміну приходять інші життя.
Твори самої природи зазнають шкоди, і ми маємо спокійно приймати загибель міст. Вони неминуче руйнуються. На них чекає один кінець під дією внутрішніх сил, зовнішніх впливів або просто часу, перед яким не може встояти ніщо. Дорог долі дуже багато, щоб перераховувати їх. Одне лише незмінно: все створене смертними приречено. Ми живемо серед тлінного.
Як не дивно, роздуми про власну незначність не гнітять, а розкріпачають. Наші проблеми не такі вже й серйозні, немає необхідності надто намагатися догодити оточуючим або слідувати традиціям. Звільнившись від страхів, ми можемо максимально використати відпущений короткий час на те, щоб реалізувати свої мрії.
У книзі «Стоїки перемагають» зібрані ментальні прийоми та вправи, які допоможуть розвинути свідомість та захистити розум від тривоги, стресу та спокус. Вони знадобляться тим, хто хоче змінюватися на краще, самовдосконалюватися, пізнавати себе.
