Коротку версію статті можна послухати. Якщо вам так зручніше, вмикайте подкаст.
1. Існує лише сім нот
А саме: до, ре, мі, фа, сіль, ля і сі. Якщо додати до них вищу «до» – вийде октава. Тому часто кажуть, що музиканти мають лише сім нот, щоб вигадати мелодію. Але дещо складніше — невипадково октава на фортепіано виглядає так:
Білих клавіш справді сім: це якраз до, ре, ми та інші чотири ноти. Але є ще п’ять чорних, які звучать трохи інакше. Наприклад, клавіша між до і ре дасть звук на півтонна вище першої ноти, але нижче другої і буде називатися до-дієз або ре-бемоль.
У європейській музичній теорії октаву традиційно ділять на 12 рівних проміжків, які вважаються найбільш гармонійними. Це і є ноти. Входять туди й звуки, які витягуються чорними клавішами на фортепіано.
Полутона не потрапили до списку нот щодо недогляду середньовічних теоретиків музики. Як класифікатор останні використовували церковний гімн Іоанну Хрестителю, тому що кожен рядок цієї композиції співався вище за попередній. Отак півтони і пропустили. А тепер музиканти змушені мучитися, розбираючись із дієзами та бемолями.
Саму октаву, до речі, можна розділити як завгодно. Так створюються мікротонові мелодії, які не вписуються у стандартну музичну гармонію.
2. Прослуховування класичної музики підвищує інтелект
“Наукову основу” цього міфу заклало Вивчення 1993 року. Під час експерименту американські нейробіологи пропонували деяким студентам послухати твір Моцарта, а потім пройти частину тесту на IQ, що оцінює просторове мислення. Інші учасники перед вирішенням завдань сиділи в тиші або слухали інструкцію з розслаблення. Дивно, але «група Моцарта» набирала вищі оцінки: різниця була еквівалентна 8–9 балам IQ.
Однак не поспішайте шукати збірку творів австрійського класика — подальші дослідження показалищо «ефект Моцарта» навряд чи допоможе стати розумнішим.
З’ясувалося, що він діє дуже недовго. Вже за 10 хвилин різниця в результатах людей, які слухали і не слухали Моцарта, пропадала. Причому для короткого прискорення розуму класична музика зовсім не обов’язкова. Цілком підійдуть будь-які звуки, які подобаються людині. Наприклад, хіти британської рок-групи Blur або аудіокниги улюбленого письменника. Вчені припускають, що приємні мелодії або голосові записи підвищують настрій, який допомагає краще справлятися з інтелектуальними тестами.
Отже, справа не зовсім у класичній музиці. А якщо врахувати, що її люблять не всі, твори Моцарта не назвати універсальним бустером IQ.
3. Сумна музика погіршує настрій
Хоча це припущення здається логічним, експерименти показують, що сумні мелодії по‑різному впливають різних людей. Іноді сумні композиції налаштовують на романтичний лад, іноді допомагають розслабитись, а часом дають людям відчути себе сильніше.
Вплив меланхолійної музики на настрій може бути пов’язаний із психологічним станом. Тужлива пісня, в якій здорова людина знайде втіху, здатна викликати неприємні відчуття у людей із депресією. Вони схильні нескінченно обмірковувати те саме, і сумна музика. змушує їх знову і знову переживати неприємні спогади та негативні думки.
4. Музичний слух може бути лише вродженим
Справді, деякі з народження більш музичні, ніж інші. Це підтверджує, наприклад, спільне дослідження фінських та американських вчених. Вони провели повногеномне сканування людей з гарним музичним слухом і знайшли у тих кілька загальних особливостей генів, пов’язаних із уловлюванням та обробкою звуків. Тож здібності батьків-музикантів можуть передаватися у спадок. Втім, гени – штука непостійна і талант цілком може загубитися в нетрях ДНК.
Дитина з абсолютним слухом називає будь-які зіграні батьком ноти, інтервали та акорди
Однак музичний слух можна розвинути і людям без потрібної схильності. Не факт, звичайно, він буде абсолютним, але музикувати дозволить. Щоправда, для цього доведеться не лише наполегливо займатися, а й відповідно поводитися — наприклад, спілкуватися з правильними людьми.
Взагалі не вдасться розвинути музичний слух лише за амузії — нездатності запам’ятовувати висоту звуків.
Відзначається значне вплив культури та оточення. Наприклад, якщо людина з дитинства постійно слухає музику або хтось із братів чи сестер часто грає на гітарі, слух розвиватиметься легше. Навіть простий спів на ранках у дитячому садку сприяє поліпшенню здібностей.
А заняття на музичних інструментах можуть міняти саму структуру мозку, саме розвивати його пластичність. Причому в першу чергу зміцнюватимуться області, пов’язані зі слухом.
5. Гра на музичному інструменті – це просто розвага
На відміну від простого прослуховування академічних композицій, музикування може сприятливо впливати на розумові здібності. Воно вимагає хорошої координації рухів, а духові інструменти також розвивають дихання. Щоб запам’ятати пісню, доведеться тренувати пам’ять, а щоб освоїти нотну грамоту – логіку та трошки математику.
Якщо людина не музикант, їй буде непросто вивчити навіть пару акордів на гітарі — не встежити за руками! Що вже казати про навички читання з аркуша, коли потрібно одночасно дивитися в невідомий нотний текст та грати. Так і утворюються нейронні зв’язки в мозку – та сама пластичність.
Дослідження показують, що подібне «навчання мозку» розвиває пам’ять і орієнтацію у просторі та часі. Більш того, заняття музикою благотворно відбиваються на здібності дітей запам’ятовувати незнайомі слова та спільної грамотності.
Причому навчання музиці ефективніше за багато інших занять. В одному експерименті дослідники порівняли показники у двох груп дітей Одні у вільний час займалися музикою, інші вивчали військову справу. В обох групах діти стали креативнішими, а їх пам’ять покращилася, але в музичній показники були вищими, а підлітки розвивалися швидше.
Звичайно, це не означає, що якщо посадити двієчника за фортепіано, той за півроку перетвориться на відмінника. Музична освіта не панацея. Втім, зайвим воно також не буде. Головне — щоб дитині подобалося.
