Нам змалечку навіюють певні “істини” та правила поведінки, які ми сприймаємо як належне і продовжуємо вірити в них, навіть подорослішавши. Одна частина таких настанов справді мотивує, допомагає ефективно працювати і залишатися хорошою людиною. Але інша – лише викликає почуття провини, змушує вважати себе нікчемним і позбавляє сил. Варто частіше нагадувати собі, що не всі засвоєні нами переконання відповідають дійсності.
1. Робота – це робота. Вона не повинна бути легкою і приємною
У нас уже давно сформувалося і досі ніяк не може змінитися ставлення до роботи як до каторжного і безрадісного заняття. Робота потрібна, щоб не померти з голоду, найважливіший її результат – це гроші, а відпочивати і радіти потрібно у вихідні. Якщо, звісно, залишаться сили і бажання.
Чакати від роботи задоволення, цікавих завдань, комфортної атмосфери та класного колективу, де всі один одного підтримують, якось не прийнято. Мовляв, це все від лукавого, і взагалі – кому зараз легко.
Згідно з опитуванням ВЦВГД, кожен п’ятий росіянин вибирає професію, тому що так склалися обставини. Також у списку основних причин власні захоплення та інтереси, оплата праці та відсутність вибору. У результаті 13% людей своєю роботою незадоволені, а кожен п’ятий перестав би працювати або перейшов би на інше місце, якби в нього для цього було достатньо грошей.
У важкі кризові часи, коли варіантів залишається не так багато, а їсти хочеться, дійсно доводиться обирати роботу з того, що є, і думати насамперед про заробіток. Але в інші періоди шукати заняття, яке вам буде цікаве, і місце, на якому вам буде добре, – абсолютно природно. Як і йти з компанії, яка вам не подобається.
Психологи та HR-фахівці визнають: грошова мотивація – не єдине, що важливе для ефективної роботи, а серед причин вигоряння немає маленької зарплати, натомість є перевантаження, брак визнання, непрозорі умови та слабке відчуття задоволеності.
2. Кожну хвилину потрібно використовувати з розумом
У книжках із класичного тайм-менеджменту зустрічається ідея, що ефективним і продуктивним потрібно бути буквально цілодобово. Ви або працюєте, або займаєтеся саморозвитком, або збагачуєтеся культурно, або спите. Не можна просто так їхати в метро чи летіти в літаку: треба обов’язково читати фахову літературу, ставити цілі на тиждень або в найгіршому разі слухати Моцарта. У жодному разі не можна після роботи повалятися на дивані під серіальчик. Навіщо витрачати на це дорогоцінний час, коли можна ще трохи попрацювати або сходити на органний концерт.
Концепція ця не нова. Дехто починає страждати через неї в дитинстві, коли їх відводять у десять різних гуртків, щоб дитинка не байдикувала, не була надана сама собі та виросла якнайуспішнішою й різнобічно розвиненою особистістю.
На ділі ж така постійна зайнятість і неможливість розслабитися можуть призвести до сенсорного та інформаційного перевантаження – стану, коли мозок настільки втомлюється від потоку даних, що починає “буксувати”. У результаті наша продуктивність падає, і настрій разом із нею.
Тому важливо робити паузи, коли потрібно, і навіть іноді нудьгувати та байдикувати. Зрештою, нудьга розвиває креативність і допомагає знаходити нові цікаві рішення.
3. Ніколи нічого не проси. Усе роби сам
Якщо тобі потрібна допомога, значить, ти слабкий і не справляєшся. Якщо розділяєш завдання з кимось іще, значить, твоя робота і її результат стають менш значущими і цінними, адже пишатися собою можна тільки тоді, коли тягнеш лямку поодинці.
Приблизно такою логікою зазвичай керуються адепти ідеї “все сам”. “Вона швидко привела себе у форму після пологів? Ну звичайно, їй легко, у неї є няня, так будь-яка зможе”. “Він відкрив свій бізнес? Не рахується, батьки дали йому грошей”.
Це шкідлива і абсолютно неконструктивна установка. Якщо потрібно делегувати частину завдань, чому б не звернутися по допомогу? Якщо можливо зробити роботу не у дві, а в чотири руки, чому не вчинити саме так? Ви впораєтеся швидше, і у вас залишиться більше сил для чергових звершень.
4. Усі справи потрібно доводити до кінця
Почав грати на гітарі – продовжуй, поки не станеш професійним гітаристом. Почав читати книжку – у жодному разі не кидай, навіть якщо нудна. Обрав професію – працюй до кінця життя, доки не зробиш кар’єру і не отримаєш десятки регалій. А інакше ти непослідовний, легковажний і безвольний.
Щось і справді ніяк не можна кинути на середині, як-от курс лікування чи справи, від яких залежить комфорт і благополуччя інших людей. Але якщо у вас змінилися цілі та плани, завдання виявилося непідйомним або кардинально розходиться з вашими очікуваннями, ви сміливо можете кинути його будь-якої миті – і не станете від цього поганою людиною.
5. У нього вийшло – значить, і ти зможеш
Схуднути, заробити багато грошей, переїхати в іншу країну, народити чотирьох дітей і водночас зробити кар’єру – хтось же з цим впорався, тож немає жодних причин, чому ви не в змозі. А якщо у вас дійсно не виходить, напевно, ви недостатньо стараєтеся. Причому зразком для наслідування може слугувати будь-хто: від Марка Цукерберга до сина маминої подруги.
Тільки ось ця нехитра формула “зміг він, зможу і я”, як правило, не враховує безліч ввідних. Стан здоров’я і психічну конституцію, стартовий капітал, соціальний прошарок, сім’ю й оточення, рівень освіти, місце проживання, участь друзів і близьких, вдалий збіг обставин тощо.
Будь-яка інша людина – це не ви, і немає жодного сенсу сліпо орієнтуватися на чужі успіхи, а потім їсти себе їсти поїдом за те, що ви не відповідаєте ідеалу. Надихайтеся людьми, вчіться на їхніх помилках, але при цьому не забувайте відштовхуватися від своїх реалій і можливостей і рухайтеся у власному темпі.
6. Щоб отримати результат, потрібно чимось жертвувати
Здоров’ям, сном, сім’єю, дружбою, щастям і гарним настроєм, вільним часом. Ніби як без великих жертв не буває грандіозних досягнень. Тому абсолютно нормально засунути в дальній кут усі свої захоплення, поки заробляєте на дім, або пропускати дитячі ранки, щоб добре зарекомендувати себе й отримати підвищення.
Бувають майже безвихідні ситуації, коли без жертв не обійтися. Але фахівці вже давно встановили, що баланс між кар’єрою, особистим життям, сім’єю та турботою про себе підвищує задоволеність від роботи та рівень щастя.
А коли ми упускаємо щось, що нам цікаве й важливе, як-от хобі або спілкування з близькими, та фокусуємось лише на роботі, ми ризикуємо потрапити у вирвище виснаження та вигоріти.