Виробництво меду – це складний ланцюжок біологічних та хімічних процесів. Розбираємось, як квітковий нектар завдяки роботі бджіл перетворюється на ласощі.
Що таке нектар
У багатьох рослин є так звані нектарники – медові заліза, що виділяють цукристий сік – нектар. Найчастіше вони розташовані у квітках, але іноді можуть бути і в інших місцях. Наприклад, у липи залозки знаходяться в основі листя.
Солодкий нектар приваблює бджіл та інших комах-запилювачів, а також птахів і кажанів. Поки істота п’є цукровий сік, на тільці осідає пилок. Її тварина переносить на іншу квітку і таким чином запліднює рослину. Виходить, що нектар – це своєрідна приманка та плата рослинного світу за можливість розмножуватися. Хоча це не єдина функція природного сиропу.
Які бджоли збирають мед
Бджолина колонія – це цілий світ зі своїми правилами, розподілом посад та обов’язків. В одній родині влітку живе від 40 до 60 тисяч особин, і в ній панує матріархат. На чолі колонії стоїть бджолина матка – єдина самка, яка відповідає за народження потомства. Навколо неї крутяться кілька тисяч плідних самців – трутнів.
Десятки тисяч бджіл працюють, щоб прогодувати всю сім’ю і зробити запас їжі на зиму. Саме ці особини займаються виробництвом меду. Трудяги діляться на збирачів та бджіл-приймачок. Перші залишають вулик, шукають нектар і приносять його додому, а другі забирають видобуток і розкладають його по сотах.
Як бджоли збирають мед
Виробництво меду йде приблизно від середини весни до середини осені. У цей час бджола-збирач залишає вулик і вирушає на пошуки нектару. Знайшовши відповідну квітку, вона опускає свій довгий хоботок у нектарник і випиває солодкий сік. При цьому він потрапляє аж ніяк не в шлунок комахи, а в спеціальне сховище – медовий зобик. Бджола продовжує пурхати від однієї рослини до іншої, доки не наповнить внутрішній резервуар нектаром. За один рейс їй доводиться облітати у середньому від 50 до 100 квіток. Навіть із завантаженим сховищем трудівниця здатна розвивати швидкість понад 24 км/год.
Нектар потрапляє у зобик разом із ферментами бджолиної слини. Вони допомагають розщепленню складних вуглеводів. Наприклад, завдяки інвертазі сахароза перетворюється на прості глюкозу та фруктозу. Глюкозооксидаза поділяє глюкозу на глюконову кислоту та перекис водню (у готовому меді її вже немає, але на старті «виробництва» цей компонент захищає вміст зобика від патогенних мікроорганізмів). Зрештою, амілаза розщеплює крохмаль.
З повним черевцем збиральниця повертається у вулик. Вона ніби відригує частково ферментований нектар, а його так само, через хоботок, всмоктує бджола-приймальниця. У її медовому зобіку триває переробка товару. Домашні особини передають нектар один одному – так у процесі ще й випаровується волога. Все триває доти, доки вміст води в майбутньому меді не знизиться приблизно до 20%. На це може піти від 8 до 10 днів. Після бджола відправляє перероблений нектар у соту.
Потім комахи безліч разів перекладають продукт із комірки в комірку. Вони активно працюють крилами, допомагаючи волозі швидше випаровуватися. А ще цьому сприяє тепло всередині вулика — близько 33–35 градусів. Якщо ви чуєте характерне довге дзижчання з будиночка – це означає, що бджоли старанно працюють над заготівлею меду.
Завдяки ферментації, циркуляції повітря від помахів крил та впливу високої температури нектар втрачає воду, згущується та перетворюється на мед. Коли маса досягає потрібної консистенції, домашня бджола запечатує повну комірку воском, що виробляється спеціальними залозами в черевці особини. Мед у стільниках дозріває і зберігається до того часу, поки комахам не знадобиться їжа. Зазвичай вони витрачають недоторканний запас у холодну пору року. Втім, іноді це відбувається і влітку (наприклад, у посуху), коли вони не мають змоги добувати нектар.
Скільки меду збирають бджоли
Вік медоносної бджоли недовгий: в холодну пору року – близько 6 місяців, в теплу – приблизно 4 тижні. За своє коротке життя комаха встигає зробити приблизно 1/12 чайної ложки меду. При цьому одна бджолина сім’я здатна робити близько 90 кг меду на рік. Хоча кількість може змінюватися у більший чи менший бік залежно від клімату, погодних умов, породи бджіл та інших факторів.
