Згадайте, коли востаннє ви відчували, що ваше тіло напружене і перебуває на взводі. Можливо ваш партнер сильно затримувався, а ви весь вечір не могли до нього додзвонитися. Або ваш комп’ютер зламався перед важливим дедлайном. Може, ваша дитина влаштувала істерику посеред магазину. Або ви чекали на результати аналізів у лікарні.
А тепер згадайте, як ви відреагували на напругу. Чи з’їли цілу упаковку печива? Почали маніакально наводити лад на кухні? Чи піддалися непереборному бажанню гортати стрічку в соцмережі? Влаштували грандіозний шопінг в інтернет-магазині?
У моменти крайньої напруги ми всіма силами намагаємося відсторонитися від власного внутрішнього життя, тому що стикаємося віч-на-віч зі своєю вразливістю. Нас провокують неприємні відчуття в тілі, які передують емоціям, що вирують усередині. І ми готові на все, щоби втекти від них.
Якими способами ми уникаємо емоцій
1. Мінімізація та відволікання
Це коли нас долає раптове бажання зайнятися справами, поїсти, випити, пройтися магазинами чи просто погуляти. Таким чином, ми перемикаємо увагу зі своїх емоцій на щось інше, часто автоматично.
Наші внутрішні переживання повідомляють нам про нашу вразливість, і ми навмисно чи несвідомо відмахуємось від них як від чогось незначного. Ми ігноруємо сигнали про стрес, які подає наше тіло, і продовжуємо виснажувати себе, поки не досягаємо виснаження, вигоряння, депресії чи фізичних хвороб.
2. Контроль та занепокоєння
Часто, не шкодуючи себе, ми відкидаємо реальність своєї вразливості. Ми прагнемо певності та контролю у світі, який не може запропонувати нам ні того, ні іншого. Ми помічаємо свій дискомфорт, а потім намагаємося контролювати себе або навколишній світ, щоб позбутися цього почуття.
Ми переживаємо та прокручуємо в голові жахливі сценарії, сподіваючись підготуватися до будь-яких несподіванок. Ми запитуємо себе: «А що, якщо?..» і намагаємося знайти вирішення всіх проблем, які тільки можемо вигадати.
Все це порядком виснажує. Хоча б тому, що реальне життя пропонує набагато більше варіантів розвитку подій, ніж ми можемо уявити.
3. Самобичування
Звичка постійно займатися самокритикою може бути з дитячим досвідом. Якщо дитину залишають наодинці із собою, що він виявляє сильні емоції, вона вчиться бачити зв’язок між вразливістю і самотністю. І ось, ставши дорослим, він каже собі, що в нього все було б добре, якби він прикладав більше зусиль, був розумнішим, милішим, привабливішим, терплячим чи діяв інакше.
Це створює жорстке, суворе внутрішнє середовище, що призводить до поверхневого емоційного досвіду, низької самооцінки та, можливо, до депресії.
4. Емоційний маскарад
Якщо це переживається як смуток і виглядає як смуток, то це смуток? Ні. Іноді зовсім інші почуття турбують про те, щоб віддалити нас від болю. Якщо в дитинстві нам забороняли злитися, ми можемо сумувати під час сварок. Якщо сум вважався слабкістю, ми можемо злитися і відштовхувати людей, коли нам сумно. Або відчувати провину через те, що злимося на когось, хто нам небайдужий.
Всі ці «хибні» почуття можуть загнати нас у глухий кут, звідки ми не вийдемо, поки не розберемося зі справжніми емоціями — тими, які насправді відчуваємо.
Чому не варто інгнорувати емоції
Наука підтверджує, що люди, які уникають будь-яких емоцій, як негативних, так і позитивних, схильні до більшого ризику зіткнутися з депресією. Крім того, придушення почуттів впливає і на наш фізичний стан, наприклад підвищує ймовірність розвитку хвороб серця.
Замість того, щоб уникати емоцій, які викликані вразливістю, варто змінити підхід. Спробуйте навчитися сповільнюватися і по-справжньому відчувати своє тіло, щоб заспокоїти нервову систему та підключитися до своїх глибинних переживань. Це дозволить звільнитися від потреби все контролювати, яка веде до тривоги, позбутися самокритики, що викликає апатію, і відчути силу, що криється у вразливості.
Контакт із нашими емоціями приносить нам величезну користь. Він допомагає нам знайти сенс життя, пом’якшити дію стресу, більш усвідомлено приймати рішення та збалансувати психічне здоров’я.
Нам не потрібно віддалятися від нашого болю та уникати його. У ній теж є краса життя. Коли ми відчуваємо напругу, це сигнал, що ми вразливі, а вразливість допомагає нашому зростанню. Емоції — це енергія, яка здатна не лише трансформувати нашу особистість, а й наблизити до більш насиченого, справжнього життя.
