Перфекціонізм, тобто прагнення доводити все до досконалості, вважається позитивною якістю. Його навіть використовують як відповідь на хитре питання HR-фахівця «Які у вас є недоліки?». Мовляв, не можу зупинитися, прагну зробити все ідеально. Але на практиці ця якість частіше стає вада, яка заважає і справі компанії, і самій людині. Але організація нехай сама вирішує свої проблеми, а ми поговоримо про те, як це шкодить кар’єрі окремого працівника.
Чим поганий перфекціонізм
1. Підвищує рівень стресу
Люди, які прагнуть у всьому до досконалості, не те щоб живуть у казковій Розовопонії, де такий результат дається легко. Вони цілком усвідомлюють, що ідеалу досягти складно, а найчастіше неможливо. Зазвичай за всіх зусиль виходить зробити дуже добре і навіть блискуче. Навколишні можуть вважати, що це можливий максимум. Але сам перфекціоніст бачить, де варто було ще напружитися. А тому для таких людей характерний високий рівень стресу та тривоги.
Іноді стрес може бути корисним, якщо він є короткостроковим і змушує мобілізувати всі зусилля, щоб зробити щось важливе. Але стрес, що триває, згубно впливає на психологічний стан людини, може призвести до вигоряння. А прагнути кар’єрних висот у такому становищі дуже складно.
А ще перфекціонізм провокує синдром самозванця. Це переконання, що людина насправді не така гарна, як думають про неї інші. Він не вірить, що заслуговує на свій успіх. Йому здається, що ось-ось обман розкриється і всі зрозуміють, який він насправді. І це теж змушує його постійно турбуватися.
2. Знижує продуктивність
Минулого пункту ми говорили про успіхи перфекціоніста. І може скластися враження, що за рахунок цієї якості людина завжди в очах начальства виглядає найкраще. Але це необов’язково.
Часто буває, що така людина в спробах досягти досконалості витрачає на завдання набагато більше часу, ніж вони на те заслуговують. При цьому колеги, які легше ставляться до результатів, легко обходять його за показниками продуктивності.
Тут працює так званий Закон Парето – правило, назване на честь економіста та соціолога Вільфредо Парето. У ньому 20% зусиль дають 80% результату, інші ж 80% зусиль — лише 20% результату. І якщо завдання виконано на 80%, цього найчастіше достатньо. Можливо, якщо вкласти ще більше сил, щось зміниться, але некритично. Тому в очах начальства перфекціоніст може виглядати не відповідальним і цілеспрямованим, а просто повільним.
Крім того, людина, яка прагне ідеалу, легко сумує, якщо стикається з нерозв’язними труднощами або просто розуміє, що результат буде недосконалим. Нехай навіть оточуючих він влаштує, але для людини такий розвиток подій сприймається як провал. А тому працівник втрачає мотивацію.
3. Перешкоджає розвитку
Перфекціоніст прагне досконалості, тому йому властивий страх помилок. Що логічно: якщо зробиш щось негаразд, ідеалу не досягти. Тому йому складно братися до нових завдань. Адже доведеться досліджувати незнайоме, і у процесі помилки неминучі. І навіть розпочати роботу після навчання буває непросто. Перфекціоніст здається, що він знає недостатньо.
Але якщо не пробувати нове неможливо розвиватися, це нескінченне тупцювання на місці.
4. Заважає працювати у команді
Нерідко людина поширює свою проблему не лише на себе, а й на оточуючих. На його думку, не тільки він має прагнути до досконалості, а й його колеги. І тут можливі кілька варіантів. Хтось візьме на себе роль відповідального за цих легковажних людей і пропонуватиме внести ще мільйон правочок о третій годині ночі, адже так стане краще. А хтось вдариться у зарозумілість на ґрунті того, що він не такий, не те, що ці ледарі. Ні те, ні інше не робить людину улюбленцем колективу, тож люди можуть уникати взаємодії з нею.
5. Створює проблеми з делегуванням
На деяких посадах неможливо вижити, якщо не розподіляти обов’язки між, наприклад, підлеглими, або звалювати на себе проект, розрахований на команду. Але перфекціоніст часто мешкає за принципом «хочеш зробити щось добре — зроби це сам». Але в тижні, як і раніше, всього сім діб по 24 години. І вмістити всю роботу у них просто неможливо. А тому людина або дуже переробляє, або не справляється. А це той самий стрес, до якого додається ймовірність, що завдання не буде виконане вчасно.
Як впоратися з перфекціонізмом
Чарівної таблетки, яка вилікує прагнення досконалості назавжди, немає. Це робота, в процесі якої доведеться себе постійно смикати, вести з собою серйозні бесіди. Але дещо можна спробувати.
Визнайте проблему
Це перший крок. Скажіть собі: “Я перфекціоніст”. Це не робить вас гірше чи краще. Це у вас сформувалося не само собою, а під впливом подій вашого життя.
Зрозумійте, чому вам так важливо бути ідеальним
Найпростіше це зробити за допомогою психолога чи психотерапевта. Але можна покопатися в собі і самостійно. Бути ідеальним – це не лише мета, а й засіб. Що ви отримуєте таким чином? Відповідь допоможе зрозуміти, чи обов’язково діяти в рамках цього патерну. Може, ви з тих дітей, хто отримував четвірку за контрольну і чув: «А чому не п’ять?», хоч у решти взагалі були двійки. І зараз настав час розібратися з внутрішнім критиком, який розмовляє голосом батьків. З негативними установками також можна працювати.
Перегляньте своє ставлення до помилок
Помилка – це не провал і не крах всього життя, це просто неминуче в процесі отримання досвіду. Наприклад, мало хто навчився кататися велосипедом без жодного падіння. І це частина того, що в результаті дало змогу нарешті поїхати.
Навчіться насолоджуватися процесом
Орієнтованість на ідеальний результат заважає отримувати задоволення від того, що ви робите зараз. Але будь-яка велика справа складається із дрібних завдань.
Розробте іншу шкалу оцінки результату
Перфекціоніст має дві оцінки: або завдання виконане ідеально, або погано. Але тут правильніше говорити про градієнт від нічого не зробленого до ідеалу. І тут знову згадаємо закон Парето: 80% часто буває достатньо, інколи ж і цього не потрібно. Високу планку встановлює собі сам перфекціоніст.
Щоб оцінювати успішність завдання, іноді можна спиратися формальні вимоги чи зовнішні оцінки. Наприклад, у хорошому медіа зазвичай існує редполітика, яка дозволяє оцінити текст. І автор може перевірити, чи їй відповідає матеріал. А ще має редактор, який дає зворотний зв’язок і вказує на недоліки. В інших сферах це можуть бути технічні завдання, регламенти, контрольні показники тощо. Звичайно, перфекціоніст намагатиметься зробити більше. Але просто добре – це вже гідний результат.
