Експеримент Аша: як страх стати ізгоєм позбавляє людей розуму

Мало кому знайоме ім’я Августа Ландмессера, але ви швидше за все бачили фотографію з ним. Ось вона:

Експеримент Аша: як страх стати ізгоєм позбавляє людей розуму
Фото: Wikimedia Commons

Знімок зроблено 1936 року на гамбурзькій верфі. Ландмессер єдиний із робітників не підняв руку в нацистському привітанні. Разом із своїми родичами він вступив в NSDAPщоб не залишитися без роботи, але пізніше побрався з єврейкою і вийшов із партії. Подальша доля Ландмессерів була передбачувано трагічною: Августа засудили до каторжних робіт, потім визначили в штрафний батальйон, де він і загинув, його стратили в концтаборі, а їхніх дочок відправили до дитячого будинку.

Фотографія з верфі може вважатися символом безстрашності та вірності власним ідеалам. Навіть через десятиліття, дивлячись на знімок, виникають закономірні питання: «Що відчували прості німці під час Голокосту? Чому вони заплющували очі на абсолютне зло?»

Одна з головних робіт на цю тему –Банальність зла» Ханни Арендт. Спостерігаючи за судовим процесом над Адольфом Ейхманом, “архітектором Голокосту”, філософ спробувала осмислити природу зла. Арендт дійшла висновку, що ні Ейхман, ні працівники концтаборів, ні тисячі інших німців не були садистами за своєю природою. Вони лише сліпо підкорялися наказам, не намагалися критично осмислити те, що відбувається, і прийняли нову «нормальність», де було дозволено насильство та вбивства.

Сьогодні, коли світові відомі жахливі факти про злочини нацистського режиму, може бути складно прийняти думку Арендта і не покладати провину на кожного, хто тоді не повстав проти системи. Але йти наперекір більшості набагато складніше, ніж здається. Це 1951 року підтвердив експеримент психолога Соломона Аша.

У чому суть експерименту Аша

У повоєнні роки питання про вплив натовпу та свободу волі цікавили не тільки Ханну Арендт, а й інших вчених та мислителів. Серед них був американський психолог польського походження Соломон Аш. Він вирішив вивчити, як тиск більшості може спотворити поведінку окремої людини.

Аш провів серію досліджень. Для кожного набиралася група із восьми студентів, яким пропонували перевірити зір за допомогою простого тесту. Їм показували 18 пар карток. На першій була зображена одна вертикальна лінія, на другій ще три різної довжини. Учасникам потрібно було вголос відповісти, який відрізок має таку ж довжину, як і на першій картці.

Ви можете подивитися на ці картинки і переконатися, що правильна відповідь очевидна. Але, на подив одного з членів групи, решта семи людей постійно обирали не ті лінії.

Експеримент Аша: як страх стати ізгоєм позбавляє людей розуму
Одна з пар карток, які використовувалися в експерименті Аша. Зображення: Wikimedia Commons

Насправді вони були підсадними качками, яких заздалегідь проінструктував вчений, а єдиним об’єктом вивчення залишалася одна людина, яка нічого не підозрювала. Спочатку актори відповідали правильно, а потім називали лінії довшими або коротшими. Випробовуваний завжди відповідав наприкінці, і думки інших членів групи викликали його збентеження, змушували засумніватися у своєму виборі й у результаті віддати перевагу неправильному варіанту.

Що показав експеримент

Щоб оцінити, наскільки думка більшості впливає на піддослідних, Аш провів такий самий тест у контрольній групі без підставних учасників, де пропонувалося відповідати не усно, а письмово. За таких умов студенти дали 99% вірних відповідей. У групах з акторами лише 25% учасників стояли на своєму і називали вірні лінії, а третина студентів помилялася щонайменше у половині питань і обирала той самий варіант, що й більшість.

Аш влаштував кілька повторних експериментів, трохи змінивши умови. Він додав до групи ще одного учасника. Вчені попросили спочатку давати правильні відповіді, а потім приєднатися до більшості. Наявність навіть одного союзника знизила кількість помилок випробуваних із 32% до 10,4%. Коли він починав погоджуватися з думкою інших, частка невірних відповідей знову зростала до 28%. Хоча, за прогнозами Аша, досвід протистояння натовпу мав мотивувати випробуваних зберігати незалежність.

Що змушує людей бути конформістами

У статті Аш зазначав, що поведінка незалежних учасників експерименту багато в чому визначалося їх характером. Але є фактори, які впливають на будь-яку людину та підштовхують її чинити так само, як і інші.

Бажання бути частиною групи

Люди не можуть жити в повній ізоляції, вони хочуть, щоб їх приймали, і бояться відкинутими. Прагнення подобатися оточуючим і залишатися частиною колективу спонукає грати за його правилами.

Такий вплив групи на поведінку індивіда у соціальній психології називається нормативним соціальним впливом, і йому схильні всі люди, що у суспільстві. Важливо, що людина не обов’язково буде внутрішньо згодна з нормами колективу, але визнає їх публічно, щоб не стати ізгоєм.

Впевненість, що більшість розумніша

Бувають ситуації, коли група може змінити внутрішні переконання. Цей вид впливу називається інформаційним. Зазвичай він проявляється в ситуаціях, коли людина не має достатньої кількості даних про реальність. Якщо індивід почувається розгублено і може перевірити вірність своїх аргументів, то приймає за істину думку більшості.

Інформаційний вплив допомагає виробити та дотримуватись громадських норм — наприклад, нам не потрібно особисто пробувати мухомори, щоб розуміти, що це небезпечно. Але іноді суворе дотримання усталених правил гальмує прогрес. Яскрава ілюстрація історія лікування катаракти

Експеримент Аша: як страх стати ізгоєм позбавляє людей розуму
Ілюстрація: Оля Йогіде / tips.in.ua

Офтальмолог Гарольд Рідлі придумав, як упоратися із хворобою, і провів першу успішну операцію з імплантації штучного кришталика наприкінці 1940-х. Він розповів колегам на конференції про своє відкриття, але його, незважаючи на успішні результати, засвистали. Метод Рідлі здався решті лікарів занадто революційним, тому вони продовжували видаляти кришталик як це було прийнято раніше. Винахід офтальмолога гідно оцінили і почали активно використовувати через кілька десятиліть, хоча за цей час тисячі пацієнтів могли б повернути собі зір.

Особливості менталітету та гендерні норми

Критики експерименту Аша відзначають, Що психолог не врахував у дослідженні вплив культурних особливостей на випробуваних. Суспільство США після війни було згуртованим, а індивідуалізм не заохочувався. Результати схожих досліджень у 70-х або 80-х, з їх духом свободи та бунтарства, відрізнялися вищим рівнем незалежності. Простежити, якою мірою саме менталітет впливає конформізм, складно, але варто визнати, що поведінка людей залежить від того, в яких цінностях вони виховувалися і жили.

Це підтверджує експеримент вчених з Університету Сассекс. Вони проаналізували більше сотні досліджень, що повторюють експеримент Аша в 17 країнах, і дійшли висновку, що рівень конформізму в колективістських та консервативних суспільствах помітно вищий, ніж у ліберальних.

На схильність погоджуватися з більшістю впливає як країна, а й гендерні ролі. Це показало дослідження японських вчених. Вони відтворили експеримент, але, на відміну від Аша, додали до груп жінок. З’ясувалосящо ті більше схильні до конформізму, ніж чоловіки.

Пристрій мозку

Прагнення належати до групи закладено у нас природою. Дослідники з ВШЕ провели експеримент та виявили, що мозок як підштовхує нас до конформному поведінці, а й вчиться підлаштовуватися під думку більшості у довгостроковій перспективі. У ситуаціях, коли погляди людини розходяться з позицією решти групи, у корі з’являються сильні сигнали про помилку та можливий конфлікт. А якщо ми приєднуємося до більшості, активуються ділянки мозку, які відповідають за очікування винагороди. До схожого висновку прийшли і китайські вчені.

Як протистояти натовпу і чи завжди потрібно це робити

Люди схильні приєднуватися до більшості. Саме собою це не добре і не погано. Якщо подумати, завдяки конформізму ми дотримуємося законів та моральних норм та можемо приймати спільні рішення. Але іноді треба мати сміливість піти проти натовпу. У кризових ситуаціях з високим рівнем невизначеності більшість не може адекватно оцінювати обстановку та приймати виважені рішення. Щоб у таких умовах не помилитися, дотримуйтесь цих правил.

Розширюйте кругозір

Щоб зберігати об’єктивність, постійно дізнавайтеся про нове і виходьте зі свого інформаційного міхура. У цьому допоможуть не лише лекції, книги та ЗМІ, а й знайомства з людьми різних поглядів. Під час спілкування намагайтесь не переконати їх, а щиро зрозуміти точку зору.

Олеся Зайко
Психолог, тьютор контенту.

Важливо пам’ятати, що люди інші. Те, що кришталево для вас, інші бачать інакше. І вони мають на це право і свої причини. Кожен усередині має свій космос, крижані стіни і зношені залізні чоботи на своїх дорогах. Ви не зобов’язані, та й не можете переконати всіх та кожного.

Відкритість нового досвіду допоможе уникнути упередженості.

Не забувайте про власні цінності

Зверніть увагу на себе, складіть свій моральний кодекс і частіше згадуйте, що важливо і цінно особисто для вас, а не для всієї групи. Для цього Олеся Зайко радить ставити собі такі запитання: «Як особисто я житиму своє життя? Які вибираю події? Як це зробити легше та безпечніше? Що чи хто мені в цьому допоможе? Чесно дайте відповідь на них, перш ніж приймати рішення і приєднуватися до натовпу.

Не переоцінюйте важливість групи

Обірвати зв’язки може бути складно. Але пам’ятайте, що цей крок не прирече вас на вічну самотність. Згодом ви зможете знайти нове коло спілкування, однодумців, чиї погляди не суперечитимуть вашим переконанням. Подумайте про свої почуття та оцініть, чи будуть негативні емоції від виходу з групи такими ж сильними, як від життя із внутрішнім моральним конфліктом.

Прагніть безпечного діалогу

Якщо у колективі відбувається те, що вам не подобається, не обов’язково одразу спалювати мости. Виразіть свою занепокоєння та обговоріть проблему. Щоб ця розмова пройшла продуктивно, використовуйте поради Олесі Зайко:

  1. Підберіть час та місце. Обстановка має бути безпечною та комфортною. Наприклад, багатьом зручніше проясняти ситуацію у листуванні чи голосовими повідомленнями.
  2. Підготуйтеся до розмови заздалегідь. Подумайте, що ви скажете і що вам дадуть відповідь. Якщо доводиться протистояти більшості, спробуйте поговорити заздалегідь з кожним віч-на-віч, щоб отримати більше голосів на свою користь.
  3. Дайте співрозмовнику виговоритись. Беріть мікропаузу перед відповіддю та не кидайтеся говорити своє. Покажіть, що ви дійсно почули чужу точку зору, і повідомляйте не лише факти, а й свої почуття.
  4. Тримайте в голові ціль розмови. Вирішіть, що для вас головніше: випустити пару або дійти результату.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *