Андрій Бузикін, головний герой фільму «Осінній марафон», — інтелігентний та нерішучий перекладач. Чоловік уникає конфліктів, боїться когось образити та погоджується на будь-які прохання. Він вирушає на ненависні ранкові пробіжки, куди його постійно кличе знайомий іноземець, терпить компанію сусіда-алкоголіка і йде на поводу у нахабної колеги, яка без сорому експлуатує його талант.
Бузикін не хоче поранити ні дружину, ні коханку і ніяк не може зробити остаточний вибір між ними, чим завдає обом жінкам лише більше страждань. Герой картини намагається догодити всім і через це не може жити так, як сам хоче. Андрія Бузикіна можна назвати безхарактерним чи м’якотілим, але для опису таких людей є влучніше слово — плізер.
Хто такі плізери та за якими ознаками їх можна обчислити
Плізери (від англійської please — «радувати») — це люди, які догоджають іншим, навіть якщо це суперечить їхнім інтересам. Така поведінка відрізняється від здорового альтруїзму. Воно продиктоване не щирим і усвідомленим бажанням допомогти, а невмінням відмовляти та ставити свої потреби вище за потреби оточуючих. Для плізерів вкрай важливо отримувати схвалення ззовні, їхнє прагнення виглядати гарними буває настільки сильно, що часом нагадує залежність.
Ось що характерно для типового плізера:
- Страх конфліктів. Плізерам нестерпна думка, що хтось на них злитися, тому вони будь-якими способами уникають відкритих конфліктів. Яким би сильним не було їхнє невдоволення та обурення, вони стануть ретельно його приховувати, аби зберегти добрі стосунки з людиною та згладити будь-які гострі кути.
- Відсутність власної думки. Через бажання подобатися плізери вдають, що згодні з усіма. Такі люди часто не мають твердих поглядів і переконань. Вони змінюють їх в залежності від обстановки, підлаштовуються під поведінку оточуючих та імітують живий інтерес до теми, щоб краще вписуватися в компанію. Наприклад, в оточенні чайлдфрі плізери будуть говорити, що теж не хочуть дітей, але в суспільстві молодих батьків з’ясується, що вони мріють про дитину.
- Невміння відмовляти. Плізери бояться, що відмова у відповідь на прохання гарантовано зіпсує стосунки з людиною. Цей страх змушує їх погоджуватися на речі, які їм не хочеться робити, та допомагати навіть несимпатичним людям. Навколишні часто користуються такою безвідмовністю, і у плізерів не залишається сил та часу на власне життя.
- Звичка вибачатися та виправдовуватися. Плізери звикли брати на себе відповідальність за емоції інших людей. Вони вважають, що щастя оточуючих — їхнє персональне завдання, тому відчувають провину за найменшу доставлену незручність. Каятися за двохвилинне запізнення дуже в стилі плізерів.
- Пригнічення емоцій. Щоб залишатися зручними та нікому не псувати настрій, плізери забороняють собі виявляти негативні емоції. Часто вони не можуть зізнатися навіть самим собі, що зазнають агресії, образи, смутку чи розчарування. А про те, щоб показати ці почуття іншій людині, не може бути й мови.
Що спонукає людину стати плізером
Надмірне бажання подобатися властиво багатьом людям. Серед ваших знайомих, швидше за все, знайдеться кілька плізерів, а можливо, ви й самі помічали за собою таку поведінку. Ось кілька причин, які могли його спровокувати.
Проблеми із самооцінкою
Невпевнені в собі люди не можуть об’єктивно оцінювати свої досягнення та здібності, вони постійно заперечують чи принижують їх. При цьому чужі успіхи вони, навпаки, перебільшують і вважають заслуженими. Людині з низькою самооцінкою здається, що вона багато в чому поступається оточуючим, тому їхню думку вона завжди довірятиме більше, ніж власній. При такому сприйнятті похвала від інших людей стає чи не єдиним доказом особистої значущості. Щоб її відчути, людина прагне будь-якими способами отримати чуже схвалення.
Болючий досвід
На поведінку плізерів могли вплинути травмуючі ситуації з минулого, наприклад досвід аб’юзивних відносин або шкільного булінгу. У тому, що сталося, жертви помилково звинувачують себе і намагаються поводитися «правильно», щоб не спровокувати конфлікт і знову не зіткнутися з емоційним та фізичним насильством. Догоджаючи іншим, вони намагаються захистити себе, але насправді стають тільки вразливішими і довго не можуть впоратися з наслідками травми.
Виховання
Це той випадок, коли в психологічних проблемах можуть бути винні батьки. Якщо вони були відстороненими, недостатньо хвалили дитину і забороняли їй виявляти емоції, то вона з великою ймовірністю виросте плізером. Фрази на кшталт “Ти ж не хочеш засмучувати маму?” і «Не слухатимешся — віддам тебе до дитбудинку» виховують у дітях переконання, що вони заслуговують на любов, тільки якщо добре поводяться і радують інших. У дорослому віці ті продовжують у це вірити, через що часто відчувають тривогу у відносинах.
Підштовхнути до плізерства можуть як слова батьків, а й гендерні стереотипи.
Дівчаток з дитинства привчають бути старанними, скромними та дбайливими, тоді як у хлопчиках заохочують незалежність та наполегливість. Через це у жінок сильніше виражена соціотропність – надмірна орієнтація на інших людей та схильність переоцінювати важливість міжособистісних відносин.
З якими труднощами стикаються плізери
Плізери здаються вкрай приємними та чуйними людьми. Вони легко розпізнають чужі емоції і завдяки цьому можуть мати гарну репутацію на роботі і мати безліч друзів. Але це лише фасад, за яким часто ховається непривабливий виворот. Ось від чого можуть страждати плізери.
Проблеми у відносинах
Плізери постійно роблять те, що їм не подобається, жертвують собою заради інших та стримують негативні емоції. Це призводить до того, що вони не можуть по-справжньому відкритися людині, накопичують усередині образу та роздратування. Не отримуючи очікуваної подяки, плізери часто усуваються або висловлюють своє незадоволення за допомогою пасивної агресії. Все це не найкращий фундамент для здорових стосунків.
Неможливість жити власним життям
Плізери настільки захоплені задоволенням потреб оточуючих, що у них катастрофічно не вистачає часу, сил та мотивації, щоб йти до своїх цілей. Більше того, за чужими бажаннями такі люди перестають розуміти, чого хочуть самі, і почуваються розгубленими та невпевненими.
Стрес і тривога
Постійне занепокоєння про те, що подумають інші, прагнення контролювати чужі емоції та залишатися для кожного добрим вимотує та шкодить ментальному здоров’ю. Дослідження психологів підтверджують, що люди з вираженою соціотропністю більш невротичні, схильні до перфекціонізму і сильніше схильні до симптомів депресії та тривоги.
Як перестати бути плізером
Бажання робити людей щасливішими — це здорово, але тільки якщо воно не перетворюється на нав’язливу ідею і не починає псувати життя. Якщо ви виявили у себе риси плізера і хочете перестати догоджати іншим собі на шкоду, спробуйте ці кроки.
Навчіться говорити «ні»
Вибудувати особисті межі та впевнено захищати свої інтереси – найскладніше, але важливе завдання для плізерів. Рішуче відмовляти вдасться не відразу, тож починати варто з маленьких кроків. Відучите себе миттєво погоджуватися, беріть паузу, щоб зібратися з думками і продумати відповідь в обстановці, де на вас ніхто не тисне. Якщо вам складно говорити “ні” в обличчя людині, робіть це в листуванні, так простіше впоратися з емоціями та відстояти свою позицію.
Важко навіть це дається? Тоді разом із відмовою пропонуйте більш комфортну для вас альтернативу. Наприклад, якщо родичі просять допомогти з ремонтом, скажіть, що зараз ви надто зайняті, але можете позичити інструменти або поділитися контактами перевіреного майстра. Щоб почуватися впевненіше, заздалегідь придумайте відповідь та відрепетируйте її перед дзеркалом.
Працюйте над самооцінкою
Найчастіше хвалите себе та відзначайте досягнення. Подумайте, у чому ви гарні, і займайтеся цим більше. Намагайтеся порівнювати себе не з іншими людьми, а з собою з минулого.
Перегляньте своє коло спілкування
Люди добре помічають безвідмовність плізерів і часто нею зловживають. Подумайте, кому з вашого оточення дійсно приємно допомагати, а хто за будь-якої нагоди маніпулює і користується вами. Скоротіть контакти з останніми та проводьте більше часу з тими, хто вам щиро подобається.
Позначте свої цілі та тримайте їх у фокусі
Одна з головних проблем плізерів у тому, що вони нехтують своїми потребами. Щоб цього не сталося, потрібно їх чітко визначити та постійно пам’ятати. Перш ніж погодитися на чиєсь прохання, запитуйте у себе, чи це відповідає вашим інтересам і переконанням, чи допоможе прийти до поставлених цілей, відчути себе щасливішим. Якщо відповідь однозначно негативна, варто відмовити.
