4,5 мільярда років тому до Землі врізалася якась планета розміром із Марс під назвою Тейя. Від нашого глобуса відірвався шматок, став Місяцем, і з того часу намотує кола по орбіті поблизу. Ви ніколи не замислювалися, що станеться, якщо цей рух раптом припиниться і наш супутник звалиться назад на Землю? Напевно, це буде захоплюючим явищем.
Дехто дасть відповідь, що Місяць, загалом, не такий уже й великий. Ну, це тільки здається. Ось картинка, де показані Земля та її супутник у масштабі. І на ній видно, що насправді він досить великий. Так, площа поверхні Землі складає 510 мільйонів км², а Місяця – 37,9 мільйона км². Це більше, ніж площа Африканського континенту (30,4 км.).
Про всяк випадок відразу попередимо: не хвилюйтеся, ця кам’яна махина падати на нас не збирається. Більше того, вона має тенденцію поступово віддалятися від Землі – на 3,78 см на рік. за розрахункам астрономів з Національної радіоастрономічної обсерваторії, вона вийшла б із зони гравітаційного впливу Землі приблизно через 15 мільярдів років — правда, на той момент Сонце вже перейде у фазу червоного гіганта, і нам буде не до цього.
Місяць рухається навколо Землі зі швидкістю 360 000 км/год (близько 1 км/с), роблячи повний оборот за 27 днів. Але що, якби ми сповільнили швидкість супутника і замість стабільного обертання на орбіті Землі він би почав падати на неї? Питання «як» і «навіщо» залишимо на потім — поки що просто поспостерігаємо за результатами експерименту.
Є два способи впустити Місяць на Землю – повільний і швидкий. Почнемо з першого.
Ми будемо сповільнювати Місяць поступовощоб кожен день вона, скажімо, втрачала в швидкості 10 км/год. Тоді наш супутник буде повільно опускатися на дедалі нижчу орбіту і зіткнеться із Землею лише за рік.
Перше, на що вплине Місяць, це припливи і відливи. Вони відбуваються оскільки супутник, обертаючись навколо Землі, притягує маси води у світовому океані. Взагалі, на припливи впливає і Сонце, але значно меншою мірою. У міру того як Місяць зміщуватиметься все нижче, припливи на Землі будуть ставати вищими і вищими.
Висота припливу пропорційна відстані від Місяця, каже Ніл Комінс, фізик з Університету штату Мен. І якби вона, скажімо, була вдвічі ближче до нас, хвилі стали б вищими у вісім разів. Безліч прибережних міст — Лондон, Нью-Йорк, Санкт-Петербург, Токіо тощо — було б затоплено.
Якщо ви думаєте, що вам у глибині континенту нічого не загрожує, то помиляєтесь. Руйнування прибережних міст унеможливить судноплавство, а отже, постачання продовольства та інших товарів по всій планеті буде остаточно і безповоротно порушено. До того ж будуть затоплені прибережні термінали зв’язку та дата-центри, які пов’язують усі континенти за допомогою підводних кабелів.
Незабаром людство залишиться без інтернету, і світова торгівля і фінансова система впадуть.
Але це лише початок. Місяць вплине не лише на воду, а й на сушу. Справа в тому, що її гравітаційне поле викликає рух земної кори. Наближення Місяця призведе до постійних землетрусів, тріщин у земній корі, зміни ландшафту та вивержень вулканів — начебто всесвітнього потопу було недостатньо.
В інтернеті можна знайти ролик «Що було б, якби Місяць знаходився на тій самій відстані від нас, що й МКС» — це 420 км. Виглядає вражаюче — якщо опустити той момент, що внизу мають бути цунамі, приливні хвилі заввишки кілька кілометрів і вулкани, що вивергаються.
Але це відео не точно відображає ситуацію не тільки тому. Адже не один Місяць впливає своєю гравітацією на Землю — наша планета теж впливає на супутник. І в певний момент Місяць, що спускається, досягне так званої межі Роша — це настільки низька орбіта, що небесне тіло нездатне підтримувати на ній свою цілісність. Для супутника ця висота буде складати 18400 кілометрів від Землі.
Коли Місяць опуститься на таку низьку орбіту, гравітація нашої планети розірве її на частини і перетворить на кільце уламків і пилу на кшталт того, що оточують Сатурн, лише менше. Думаєте, це врятує нас? Ну не зовсім. Нехай цілий Місяць на Землю і не впаде, але на поверхню нашої планети при цьому обрушаться десятки тисяч її шматків.
Давним-давно, 66 мільйонів років тому, в Землю врізався метеорит, який утворив кратер Чикшулуб. Він спровокував масове вимирання, знищивши 80% всіх тварин, що мешкали тоді на планеті, — у тому числі й динозаврів.
Падіння шматків Місяця на Землю буде ще більш руйнівним явищем. Численні метеорити не тільки завдадуть величезної шкоди власними силами — зіткнення їх із Землею підніме в повітря сотні тонн пилу та газів. А ті, у свою чергу, викличуть кислотні дощі, заслонять поверхню планети від сонячних променів, порушать фотосинтез рослин і влаштують нам новий льодовиковий період.
Чи збережеться життя на Землі? Так, бактерії-екстремофіли, тихоходки та таргани і не за таких умов виживали.
Люди, можливо, теж уціліють — якщо за час нашого експерименту встигнуть викопати глибокі бункери. І коли пил вляжеться, вони піднімуться на поверхню замерзлої Землі і чекатимуть, поки вона розмерзнеться, на що підуть тисячоліття. Ну, принаймні вони зможуть милуватися кільцями навколо планети — єдиним нагадуванням про те, що колись у нас був Місяць.
Але що, якщо ми не сповільнюватимемо Місяць поступово, а зупинимо його досить швидко — але при цьому не миттєво, бо інакше небесне тіло може розірвати рахунок кінетичного моменту? Ну, у цьому випадку супутник не знижуватиметься витками, поступово, а впаде по прямій. І тоді все закінчиться досить швидко.
Якщо Місяць почне падати прямо зараз, то долетить до Землі за 2 години 28 хвилин і вріжеться у нас на швидкості 313 200 км/год. Опір атмосфери тут можна знехтувати, тому що більшу частину шляху небесне тіло пролетить поза нею, а коли увійде до щільних шарів повітря, вони її вже не затримають.
Планетологи з Даремського університету в Північній Кароліні використовували суперкомп’ютер COSMA, щоб змоделювати те, що відбувається при зіткненні двох планет різного розміру. Якщо Місяць впаде на Землю, сила удару буде такою, що океани розжаряться і википлять, а атмосферу здує в космос. Природно, за такого катаклізму ніякі тихоходки не вціліють.
Тому краще залишити Місяць у спокої.
