Це ми дивимося: «Найголовніший бос» — єдина, але вражаюча комедія Ларса фон Трієра

У новій серії статей я щотижня розповідаю про те, які фільми та серіали вразили мене. Сьогодні поговоримо про «маленьку датську комедію» від великого датського режисера.

Ларс фон Трієр – людина з дуже дивним гумором. У його драмах завжди багато жартів, які залишаються непоміченими через серйозність тематики. Досить згадати «Німфоманку», де історії про секс постійно перебиваються байками про рибалку, або «Будинок, який побудував Джек», де гумор дуже чорний, а тому й сприймається всерйоз.

Після виходу «Мандерлея» фон Трієр написав маніфест, в якому повідомив, що він уже старий і втомлений, а відтепер зніматиме маленькі данські комедії. Обіцянки вистачило на одну картину – «Найголовніший бос».

Кадр із фільму «Найголовніший бос»
Кадр із фільму «Найголовніший бос»

У основі лежить просте людське бажання — подобатися оточуючим. Власник фірми бреше співробітникам у тому, що він найманий робітник, простий начальник, якого можуть звільнити. А потрібно це лише для того, щоб від чужої особи прибирати людей і ні з ким не сваритися. Скасували премію? Винен «найголовніший бос». Звільнення? Вибач, наказали зверху.

«Найголовніший бос» для мене — зразкова комедія, яка залишається смішною до кінця. Починаючи від самої ситуації, в якій виявляються герої, коли власник фірми збирається її продати, до окремих дрібних жартів, яких у фільмі дуже багато.

Кадр із фільму «Найголовніший бос»
Кадр із фільму «Найголовніший бос»

У комедії фон Трієр сміється з людських вад, проте встигає ще й співчувати людям. Мишача метушня в межах одного офісу — це теж життя і поле для драматургії. У цьому сенсі «Найголовніший бос» не лише хороша комедія, а й ключ до розуміння фон Трієра: він однаково захоплений депресією планетарного масштабу, показаною в «Меланхолії», та дрібними проблемами клерка.

Окрема причина переглянути фільм «Найголовніший бос» — операторська робота. Трієр вирішив поекспериментувати, тому камерою керував комп’ютер. Вийшло дивно, але цікаво — все ж таки в 2006 році технології були на іншому рівні.

Після «Найголовнішого боса» фон Трієр боровся з депресією, знімав свої найнеприємніші фільми і мало не був скасований. А маленька датська комедія так і залишилася єдиною у його фільмографії, через що її цінність лише зростає.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *