«Тихе звільнення» та «тихе процвітання»: 2 стратегії для тих, хто не любить свою роботу

Що таке «тихе звільнення» і чому трудоголізм більше не в моді

Як зазвичай роблять люди, яким перестає подобатися їхня робота? Швидше за все, звертаються до керівництва та кажуть, що звільняються. Прозвучить парадоксально, але піти з компанії можна навіть нікому не повідомляючи про своє рішення. Для цього співробітник починає робити лише необхідний мінімум завдань і не затримується на роботі довше за визначений час. Формально він продовжує виконувати свої обов’язки, залишається в штаті і отримує зарплату, але більше не намагається викладатися по максимуму. Це чимось схоже на внутрішню еміграцію, але у кар’єрі. Такий підхід називають quiet quitting, у перекладі з англійської – “тихе звільнення”, або “тихий догляд”.

Стратегія відрізняється від звичайного розгильдяйства чи саботажу. Співробітники, які вибрали її, не прагнуть того, щоб їх якнайшвидше звільнили. Вони сумлінно працюють у відведений для цього годинник. Однак, якщо начальник запропонує їм взяти додаткове навантаження, виконати завдання, не прописані в договорі, безкоштовно підмінити колегу у відпустці, затриматися в офісі або прийти туди у вихідний, то отримає однозначну відмову.

Про тихе звільнення активно заговорили 2022 року. Про феномен писали найбільші світові ЗМІ, а журнал The New Yorker взагалі назвав минулий рік роком quiet quitting. Почалося все з відео в TikTok від користувача на ім’я Зайд Хан. Він виклав короткий ролик із розповіддю про цей підхід і поділився думкою, що цінність людини не визначається працею, а від культури, де робота стає всім життям, можна і треба відмовлятися. Багатьом відгукнулися думки молодої людини, і відео завірусилося. Пости з хештегом #quietquitting зібрали в TikTok більше 8 мільйонів переглядів, а на Reddit сотні людей поділилися своїм досвідом тихого відходу.

Ідея quiet quitting не нова. Наприклад, фільм 1999 року «Офісний простір» по суті розповідає про користь такого принципу. Головний герой комедії після сеансу гіпнозу, який пішов не за планом, перестає турбуватися про свою роботу і стає щасливішим.

20 років тому розслаблене ставлення до своїх обов’язків могло виглядати справжнім бунтом проти корпоративної культури, можливим лише в кіно, але зараз тихий догляд став трендом.

Експерти вважають, що причиною міг стати COVID‑19. Під час пандемії відбулися масові скорочення та співробітники, які зберегли свої місця, були змушені працювати і за себе, і за звільнених колег, що часто призводило до вигоряння. Ризик виникнення збільшив і перехід на віддалений формат. Межі між особистим та робочим просторами розмилися: повноцінно відпочити та відволіктися від справ будинку стало набагато складніше. Водночас глобальна катастрофа змусила багатьох переглянути свої пріоритети та усвідомити, що кар’єра — далеко не найголовніше у житті.

Іншою причиною популярності тихого звільнення може бути масовий вихід на ринок праці зумерів та пізніх мільйонів. Для представників цих поколінь гроші не так важливі, Як здоровий баланс між роботою та особистим життям, а успіх зовсім не обов’язково пов’язаний з високою посадою та зарплатою. Тому вони з більшою ймовірністю віддадуть перевагу тихому звільненню кар’єрної гонки. Це підтверджує дослідження компанії Gallup: у США залучення співробітників до 35 років падає особливо швидко.

Стратегія могла стати симетричною відповіддю на інший тренд — hustle‑культуру, чи культуру суєти. У її основі лежить ідея у тому, що єдиний шлях до успіху — старанна робота межі можливостей.

Інфлюенсери та відомі підприємці на зразок Ілона Маска останніми роками активно пропагували екстремальний трудоголізм.

Робота по 12 годин на добу без відпусток та вихідних стала не просто нормою, а приводом для гордості. Таке нездорове прагнення надефективності назвали токсичною продуктивністю. Разом із просуванням кар’єрними сходами вона приносить проблеми з ментальним та фізичним здоров’ям, самооцінкою та мотивацією. Порівняно з таким підходом, тихе звільнення виглядає більш здоровою та привабливою альтернативою.

Які переваги та недоліки є у тихого звільнення

Власне благополуччя — пріоритет тих тих, хто практикує тихий догляд, тому вони краще вміють вибудовувати особисті кордони і чути свої потреби. Стратегія допомагає їм намацати той самий баланс між роботою та особистим життям та знайти час та ресурси для хобі, спілкування з близькими та турботи про себе. Все це може захистити від стресу і зробити людину щасливішою.

Олександра Кострубіна
Кар’єрний консультант, профорієнтолог, коуч ACSTH, експерт сервісу “Ейч”.

Усім, хто хоче у довгостроковій перспективі залишатися у своїй професії та продовжувати отримувати від неї задоволення, дуже важливо поступово відмовлятися від постійних переробок та культу роботи як такого. Вона має бути не всім життям, а лише її частиною.

Але тихе звільнення не є панацеєю. Заняття зненавидженою справою, хоч і в енергозберігаючому режимі, не допоможе досягти задоволення і не вирішить проблему низької мотивації. Для цього доведеться розібратися у собі.

Ольга Чадуліна
Кар’єрний ментор, коуч ICF та автор телеграм-каналу «Питання задаю Я».

Quiet quitting — це боротьба зі слідством, а не причиною, тому при вигоранні такий підхід мені здається неефективним. Потрібно копати глибше, щоб зрозуміти, чому воно сталося, особливо якщо раніше все було гаразд. І лише потім уже працювати з конкретними проблемами: шукати нові сенси у старій діяльності чи йти туди, де справді буде цікаво.

Прихильники тихого звільнення можуть довго зберігати своє місце, але їм не варто розраховувати на підвищення і премії, а в разі скорочення, швидше за все, саме таких співробітників попросять піти першими. Тому стратегія точно не підійде тим, хто планував покращити своє фінансове становище або не зможе безболісно пережити раптове звільнення.

Ольга Чадуліна

Практикувати тихий догляд без втрати роботи можна, якщо людина не має запиту на розвиток. Чим більше компанія, тим простіше загубитись серед інших співробітників, роблячи свій мінімум завдань. Інше питання – навіщо? Ринок праці досить гнучкий, і якщо фахівець не розвивається, надалі йому буде складніше отримати посаду в іншій компанії.

Якісний робочий процес будується на розумінні, що, як і навіщо робити. Якщо його немає, то кар’єрний розвиток неможливий.

Успішно боротися з переробками та відстоювати свої межі виходить не в кожному колективі. Якщо ви хочете спробувати тихе звільнення, але хвилюєтеся через можливі наслідки, заздалегідь промацайте ґрунт. Кар’єрний коуч Олександра Кострубіна радить звернути увагу на робочу обстановку в компанії та її цінності, а також можливість здорової комунікації з колегами і начальством.

Що таке «тихе процвітання» і чим воно відрізняється від тихого звільнення

Якщо ви відчуваєте, що втратили мотивацію і близькі до вигоряння, але з різних причин тихе звільнення не підходить, візьміть на озброєння quiet thriving. Цей термін у статті для The Washington Post запропонувала психотерапевт Леслі Олдерман. На відміну від тихого догляду, тихе процвітання пропонує зайняти активнішу позицію та здійснювати невеликі дії, які допоможуть знову отримувати задоволення від своєї справи. Ось які кроки радить Олдерман:

  • Знайдіть у своїй роботі щось приємне. Не зациклюйтесь на негативі та згадайте, які з поточних завдань надихають та виходять найкраще. Обговоріть з начальством можливість сконцентруватися саме на них і рідше робити те, що викликає стрес та роздратування. Якщо вам хотілося спробувати себе в іншому напрямку та взяти нетипові для вашої посади обов’язки, розкажіть про це. Хороший керівник придумає, як «перестворити» вашу роботу, адже в його інтересах мати мотивованого і щасливого співробітника.
  • Не замовчуйте проблеми. Якщо вас не влаштовують ненормований графік та повідомлення в неробочий час, не терпіть, а в спокійній манері поділіться цим із посібником і запропонуйте, як можна вирішити проблеми. Цілком можливо, усунути їх легше, ніж здається.
  • Найчастіше спілкуйтеся з колегами. Звісно, ​​лише з тими, хто вам подобається. Коли в колективі є друзі, приходити на роботу набагато приємніше. А якщо хтось із співробітників має ті ж проблеми, що й ви, об’єднаєтеся для їх вирішення. З групою добитися змін у робочих процесах буде простіше.
  • Не соромтеся відпочивати. Регулярні короткі перерви допоможуть зберегти продуктивність, краще справлятися із завданнями та почуватися менш стомлено наприкінці дня.
  • Фіксуйте свої досягнення. Список ваших заслуг нагадає про цінність та сенс вашої роботи та подарує почуття впевненості. Якщо це не поверне мотивацію, то хоч би допоможе зважитися на пошуки нової, цікавішої вакансії.

Що ще можна зробити, щоб запобігти вигоранню? Ольга Чадуліна рекомендує планувати свій кар’єрний розвиток, ставити конкретні цілі та відслідковувати результати. Це допоможе знизити невизначеність – часту причину вигоряння. Також вона радить уважно відстежувати свій стан та вчасно помічати тривожні дзвіночки. Прокрастинація, відсутність інтересу до новин із професійної сфери, роздратування від прохань колег можуть бути приводом для серйозної розмови із собою.

І остання порада: намагайтеся якісно відпочивати. Тобто не просто лежати на дивані, а займатися спортом, гуляти та приділяти час своїм захопленням, щоби знову відчути смак до життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *