Не боріться з розчаруванням та болем
Ми часто шукаємо відповіді на свої запитання зовні: у книгах та підкастах, на тренінгах та семінарах, у наставників та духовних вчителів. Але це не завжди допомагає зрозуміти свої прагнення, і рано чи пізно потрібно зазирнути усередину себе.
При цьому неминуче спливуть розчарування та болючі спогади. Захочеться втекти від них, але треба подивитися в обличчя. І тоді ви помітите такий парадокс: що більше борешся з болем, то більше надаєш їй сили. А коли нарешті відпускаєш цю боротьбу, легшає.
Це досить складно. Необхідність здатися суперечить усьому, що нас постійно вчать: прагнути, напирати, терпіти, перемагати. Але коли ми здаємося, ми знаходимо спокій і знаходимо натхнення. І це не те саме, що змиритися і впасти в апатію.
Коли відпускаєш відчайдушне бажання змінити ситуацію, нарешті стаєш вільним.
А жити осмисленим життям можна лише в цьому стані свободи та самовираження без виправдань. Зрозумійте, що розчарування та біль – це природна частина життя. Не бійтеся їх. Так, вам можуть розбити серце, вас можуть звільнити, ваш творчий проект може провалитися.
Але те, чого ви навчитеся в процесі, допоможе вам вирости та стати іншою людиною. Єдиний спосіб уникнути розчарувань ніколи не ризикувати. Але це буде дуже обмежене життя.
Знайдіть у минулому щось хороше
Зазвичай коли ми згадуємо неприємні враження з минулого — наприклад, стосунки, які не склалися, або втрачену роботу, ми концентруємось на поганому і не помічаємо хорошого. Ми несемо цей негатив із собою, і майбутнє стає схожим на минуле. Але якщо визнати те, що сталося, і винести з нього урок, його влада над вами розсіється.
Так, у книгах по самодопомозі радять написати щось хороше про кожну людину, яка вас покинула. І цю пораду можна застосовувати до будь-яких хворобливих обставин. Запишіть, що доброго ви отримали з ситуації, чого навчилися, що дізналися про себе. І ви побачите, що, незважаючи на завданий біль, оточуючі подарують нам дивовижні подарунки.
Без тих начальників, які мене колись звільнили, я не був би сьогодні письменником. Одна дівчина, з якою я зустрічався, навчила мене готувати, інша — краще вдягатися. Так, у нас не склалося. Але це не означає, що нічого хорошого не було.
Коли ми приймаємо важку ситуацію або відпускаємо почуття образи на людину, яка завдала нам болю, негативні враження втрачають владу над нами та нашим майбутнім.
Допоможіть собі перебудуватись
Відпускаючи минуле, ви створюєте місце для нового майбутнього. А чіпляючись за старий негатив, ви, швидше за все, повторите самі помилки. Я розумію, що насправді все це складніше, ніж на словах. Особливо коли щойно оговтався від болю або ще намагаєшся пережити бурю у власному житті. Тому дам кілька порад, які допомагають мені:
- Вчитеся бути вдячним. Це не вирішить усі проблеми, але допоможе змінити настрій. Ви помітите те хороше в житті, що зазвичай сприймаєте як даність.
- Змініть навколишнє оточення. Вона дуже сильно впливає на почуття та поведінку. Необов’язково спалювати все, що пов’язане з минулим (хоча іноді хочеться). Нехай ваше оточення уособлює все те, чим ви хочете стати, а не те, що були раніше.
- Поговоріть із психотерапевтом. Мені здається, це потрібно зробити хоча б раз у житті. Психотерапевт це тренер, тільки не для тіла, а для свідомості. Він допоможе помітити повторювані патерни у житті. А ще він об’єктивний, йому можна розповісти про все, знаючи, що він не судитиме.
- Дбайте про себе. Порадуйте себе чимось приємним, щоб закрити один розділ життя і почати інший. І регулярно дбайте про свою душевну рівновагу. Наприклад, займайтеся спортом, подорожуйте, заводьте нові хобі.
Уявіть, які можливості вам можуть відкритись
Кожна подія має три сценарії:
- Те, що ми припускали.
- Те, що є зараз.
- Що може бути.
Коли дійсність не збігається з припущеннями, ми засмучуємось. Ми закриваємося для всіх інших можливостей і намагаємося втілити нездійснені очікування. Однак у такій ситуації потрібно ухвалити третій сценарій — невизначеність. Зазвичай ми пов’язуємо її зі страхом, тривогою та зі своїми гіршими побоюваннями. І не помічаємо того дивного, що теж може статися.
Найчастіше розуміння приходить тільки коли ми оглядаємося назад.
Я пам’ятаю, як мені здавалося, що я в жахливому становищі з погляду кар’єри: випустився з університету в розпал світової економічної кризи, не отримав після літнього стажування. Але саме це підштовхнуло мене розпочати те, що згодом лягло в основу мого подкасту.
Я почав писати як фрілансер, але 2013-го мені відмовили ті, з ким я співпрацював. У мене звільнився час, і незабаром сам видав свою першу книгу. Вона стала бестселером, і я отримав пропозицію від видавництва.
Завдяки цим подіям я був позбавлений роботи, на якій потрібно писати про те, до чого тобі немає діла. Звичайно, спочатку такі повороти засмучують і лякають. Але постарайтеся подивитися на них як на можливості, а не як на втрати.
