1. Капібари – найбільші гризуни у світі
Ці миролюбні травоїдні тварини, що мешкають у Південній Америці, мають масивні тіла з короткими ногами та округлу морду. І є найбільшими у світі гризунами.
Капібари – родичі всім знайомих морських свинок. Власне, тому їх ще називають водосвинками. А корінні народи Бразилії звуть цих тварин каапіару, що означає «поїдатель тонкої трави» — звідси взялося вже звичне нам слово.
Дорослі водосвинки можуть важити 50–65 кілограмів та мати довжину близько 1,3 метра. Їхня висота в загривку досягає 60 сантиметрів. Найбільші капібари, зареєстровані вченими – самка з Бразилії вагою 91 кілограм і самець з Уругваю, який досяг 73,5 кілограма.
2. Капібари добре плавають і бігають
Капібари мають відмінні плавальні навички і можуть легко переміщатися у воді завдяки своїм щільним тілам і невеликим перетинкам між пальцями на лапах. Цим вони схожі на бобрів, з якими теж складаються у спорідненості.
Капібари мають особливості анатомії, які допомагають їм виживати у водному середовищі Вони можуть утримувати дихання під водою на п’ять хвилин. Їхні очі, вуха та ніс розташовані високо на голові, що дозволяє їм стежити за хижаками, коли вони знаходяться у ставку чи річці.
Але і на землі капібари почуваються цілком упевнено. Ці гризуни здатні розвивати швидкість до 35 км/год, що допомагає рятуватися від нападу.
3. Капібари – соціальні істоти
Капібари дуже товариські. Звичайна їхня група налічує близько 10 тварин. Однак під час дощів кількість членів може досягати 40. А в сухий сезон вони можуть об’єднуватися в зграї до 100 особин із домінуючим самцем на чолі.
Капібари найбільш активні на світанку та в сутінках. Але якщо відчувають загрозу, то можуть спати вночі та відпочивати вдень. Темрява приховує їх від хижаків під час годування.
Водосвинки видають різноманітні звуки для спілкування між собою. Це може бути гавкіт, кудахтання, рохкання, муркотіння, вереск і протяжне ниття.
Вони можуть голосно стукати зубами, використовуючи це як форму комунікації.
Значення звуків, що видаються капібарами, різниться в залежності від контексту — це може бути попередження про наближення хижака, сигнал дружелюбності або просто позначення погодних умов.
Капібари виявляють дружелюбність і привітність щодо інших видів. Відомо безліч випадків, коли водосвинки приймають до своїх груп тварин, які залишилися без батьків або були кинуті господарями. Вони дозволяють кататися на своїх спинах птахам, кроликам і навіть мавпам у дикій природі, а в неволі дружать із кішками та собаками.
Капібари також не заперечують проти людей і з радістю дозволяють гладити і торкатися себе. Але з дикими особами цього робити не варто, бо вони можуть заражати людей хворобою Лайма та плямистою лихоманкою Скелястих гір. Остання смертельна для дітей, адже саме вони в першу чергу йдуть обійматися з милими пухнастиками.
4. Смакові уподобання капібар досить специфічні
Основний раціон капібару складається з різних видів рослин. Вони пасуться на полях і споживають трави та злаки. Також ці тварини харчуються молодими пагонами, гілками, корою та листям різних дерев та чагарників. А ще можуть є водні рослини, такі як рогоз, латаття та водний шпинат.
Капібари також їдять фрукти, коли їх можуть знайти або якщо їх пригощають люди. Вони люблять апельсини, груші та кавуни.
Але ці милі тварини регулярно демонструють дуже неприємну поведінку, яку вчені називають автокопрофагією.
Чи бачите, на відміну від жуйних тварин капібари не можуть дозволити собі такі довгі кишечники, тому переробляють клітковину не дуже ефективно. А тому поїдають власні фекалії, щоби буквально переварити їжу ще раз. Таким чином, водосвинки отримують більше поживних речовин і можуть відновлювати втрачену під час випорожнення воду.
Крім того, іноді капібари відригують вміст свого шлунка, трохи пережовують його та ковтають знову. Це також сприяє більш ефективному травленню. То ще, наприклад, корови роблять.
5. Капібар можна їсти в пост
На цьому моменті ви можете заволати — та як же можна їсти цих красунь? Але капібар цілком собі споживають у деяких регіонах Південної Америки. Цей гризун є частиною традиційної кухні таких країн, як Бразилія, Венесуела, Колумбія та інші.
М’ясо капібари має особливим смаком і вважається делікатесом у деяких регіонах. Воно може бути приготовлене різними способами та використане у різних стравах.
Особливо капібару люблять американські католики. У гастрономічному значенні.
У деяких регіонах Південної Америки, особливо у Венесуелі, водосвинок їдять під час Великого посту та Страсного тижня. Справа в тому, що католицька церква видала спеціальний дозвіл, що дозволяє вживати цих тварин у їжу, тоді як інші види м’яса заборонені. Відповідна папська булла була видана у 1784 році.
Логіка римського тата була зрозуміла. Бобрів з часів Середньовіччя було дозволено є під час посту. Адже вони живуть у воді, а отже, є майже рибою. А риба пісна. Капібара схожа на бобра, теж гризун, теж любить плавати – отже, і м’ясо у неї слушне.
