9 міфів із детективних фільмів і серіалів, у які не варто вірити

1. Серійні вбивці геніальні

У кіно маніяка, в якого на рахунку десятки чи сотні вбивств, часто уявляють похмурим генієм, який використовує свій неймовірний інтелект, щоб постійно обставляти служителів закону.

Згадайте Ганнібала Лектера, Декстера Моргана, Антона Чигура – це дуже розумні люди, що володіють своєрідною чарівністю і непоганим вихованням. У принципі, якби вони не були вбивцями, їх можна було б вважати цілком приємними членами суспільства і справжніми джентльменами.

Очевидно, психопати у фільмах роблять інтелектуалами, щоб глядач міг співпереживати їм.

Тихо ж таки реальні маніяки зовсім не схожі на витонченого Лектера чи похмурого й обачливого Чигура. Дослідження спеціалістів Редфордського університету показують, що IQ серійних убивць у середньому дорівнює 92,7 – і це доволі посередній показник.

Таким чином, думка про те, що ці люди – злі генії, які йдуть на крок попереду поліції, дещо перебільшена. Більшості з них вдається вчинити безкарно кілька злочинів поспіль не завдяки неймовірній хитрості, а через потурання правоохоронних органів.

2. Відбитки пальців – надійний доказ

У телевізорі слідчим достатньо отримати один-єдиний відбиток, щоб вирахувати винного. Насправді ж дактилоскопія не вважається таким уже й надійним методом.

У більшості випадків відбитки, залишені на знаряддях убивства, є неповними або нечіткими, і їх недостатньо для підтвердження провини. Крім того, твердження, що “не існує двох людей з однаковими відбитками”, невірне: люди з практично ідентичними візерунками на подушечках пальців все ж таки трапляються.

кримінологами з Каліфорнійського університету в Ірвайні встановлені принаймні 22 випадки помилок, коли слідство зіштовхувалося зі схожими відбитками в різних підозрюваних. Зображення з камери можна збільшувати до нескінченності

Це одне з найпопулярніших кліше в детективних серіалах. Криміналісти досліджують записи з камер відеоспостереження, і фрагмент, що цікавить, з мішанини пікселів перетворюється на чітку картинку. На ній можна побачити дрібні деталі, наприклад, відображення номера машини злочинця в калюжі або плями крові на пальцях убивці.

Незручно говорити про настільки очевидні речі, але насправді роздільна здатність камер обмежена. Тому відео з подібною деталізацією вони писати не можуть.

Ставити надчіткі апарати на кожен сарай занадто дорого. Та й зберігати знятий ними у 8K матеріал накладно – ніяких жорстких дисків не напасешся.

Але взагалі поліпшити “піксельне” зображення дійсно можливо за допомогою нейромереж, які домальовують відсутні частини картинки. Ось тільки доказом така фотографія не буде.

Річ у тім, що ШІ малює не те, що повинно бути на знімку, а те, що він вважає найімовірнішим. Наприклад, відновлюючи знімок Обами, ШІ PULSE зробив його білим. Тож ця методика для слідства незастосовна.

4. Детективи збирають докази на місці злочину

У серіалах на кшталт “CSI: Місце злочину” і “Мислить як злочинець” детективи збирають обліки на місці злочину поряд із криміналістами – хлопцями в білих комбінезонах і масках. А потім у лабораторіях разом із судмедекспертами вони вивчають знайдені зразки ДНК і відбитки пальців.

У реальності ж детективи поліції не труться навколо криміналістів і взагалі рідко перетинаються з ними, та й до лабораторій їм ходить банально нема чого . Вони отримують результати експертиз у паперовому вигляді та працюють із ними.

Тому сцени в серіалах, коли слідчий відштовхує судмедексперта від мікроскопа та починає досліджувати зразки, виглядають просто безглуздо.

5. Щоб відстежити чийсь дзвінок, потрібно утримувати абонента на зв’язку

Напевно ви багато разів бачили таке: злочинець дзвонить жертві, наприклад, щоб домовитися про викуп. А оперативники намагаються відстежити, звідки віщає лиходій. Але цей процес потребує часу, і охоронці порядку тихо інструктують жертву, щоб розтягнути розмову, інакше пошук буде безуспішним.

Можливо, коли давним-давно, коли системи комутації телекомунікаційних компаній використовували складні механічні релейні мережі, це і було правдою . Але зараз визначити місцеположення абонента можна практично миттєво – навіть якщо в нього на смартфоні вимкнено GPS.

6. Якщо під час дзвінка ви чуєте свій голос, вас прослуховують

Ще один популярний міф, що з’явився завдяки шпигунським фільмам. Насправді ж відлуння може бути спричинене безліччю найрізноманітніших причин: несправність динаміків, проблеми з обладнанням на лінії, механізми шумозаглушення, що глючать. І навіть невдало підібраний чохол на смартфоні може викликати утворення акустичного відлуння.

Тож відгуки в слухавці ніяк не пов’язані із записом розмови. Не вірите – зателефонуйте в техпідтримку свого інтернет-оператора і перевірте, чи є відлуння. Але ж вам прямо скажуть, що запишуть дзвінок.

7. Маніяки зустрічаються на кожному кроці

Серіали на кшталт “Мисливця за розумом” можуть створити враження, що вулиці кишать маніяками, яких поліція ще не затримала. І якщо десь виявляється бездиханне тіло, можна бути впевненим: це справа рук серійного вбивці – і незабаром він скоїть інші криваві злодіяння.

У реальності ж маніяків у світі не так уже й багато, якщо подивитися на статистику. Так, Бюро судової статистики США виявило , що в період з 1980 по 2008 роки тільки 1% злочинів було скоєно серійними вбивцями.

Банальні побутові розборки з сумним фіналом або розправи заради наживи набагато більш вірогідні, ніж раптова атака психопата.

8. Тіло вбитого треба обов’язково обвести крейдою

крейдяний контур, намальований криміналістами навколо трупа, – це справжнє кліше в популярній культурі. Здебільшого воно, щоправда, використовується в гумористичних фільмах і серіалах, але в минулому миготіло і в більш-менш серйозному кіно.

Насправді, звісно, експерти тіла жертв нічим не обводять – натомість вони роблять їхні фотографії. В американських криміналістів є навіть вислов “крейдяна фея” – так називають недосвідчених копів, які, надивившись у фільмах, малюють навколо трупа лінії, випадково знищуючи при цьому справді важливі докази.

В минулому поліцейські справді обводили тіла крейдою – але лише після збору всіх доказів. І не для допомоги слідству, а для фоторепортерів – щоб вони могли сфотографувати місце події, не шокуючи для цього глядачів.

9. Щоб заявити про зниклого безвісти, потрібно почекати 48 годин

Приходять родичі в поліцію, кажуть: а в нас тут людина зникла, знайдіть. Але їм відповідають: він, напевно, вирішив заночувати в друзів або просто від вас відпочити хоче. Ну або в неї підліткова криза і вона з дому втекла. Оголоситься сам, мовляв, не квапте події.

Насправді поліцейські мають прийняти заяву про зникнення людини одразу, і вони починають пошукові заходи негайно. Перші 72 години вважаються найважливішими для пошуку зниклих безвісти: якщо зниклий не знайдеться протягом цього часу, потім знайти його буде набагато складніше. Тому втрачати час і чекати дві доби в жодному разі не можна.

.